Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 11 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Миколаївської області на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 6 березня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Жовтневе Миколаївської області, раніше не судиму,

засуджено за ст. 166 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитом строком на 1 рік з покладання на неї відповідних обов'язків.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, народивши сина ОСОБА_2 без всіляких фізичних вад, злісно не виконувала свої батьківські обов'язки по догляду за своєю дитиною, що потягло за собою тяжкі наслідки, а саме дитина перенесла захворювання, причиною яких стала відсутність достатнього догляду за нею, правильного харчування, а також відмова матері від лікування дитини.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні та його доповненні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на неправильне застосування кримінального закону, а саме ОСОБА_1 призначено покарання в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України та таке, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирьох років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої та другої групи.

Однак суд, встановивши у судовому засіданні, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, призначив їй покарання за ст. 166 КК України у виді обмеження волі, не врахувавши при цьому вимоги ч. 3 ст. 61 КК України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Разом із тим, суд звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком, не в повній мірі врахував конкретні обставини справи та дані про особу ОСОБА_1 та призначив їй покарання, яке не можна визнати справедливим унаслідок його м'якості.

Так, судом не враховано, що ОСОБА_1 негативно характеризується за місцем свого проживання, вчинила злочин щодо своєї дитини, внаслідок чого настали тяжкі наслідки, і який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у ході якого належить дослідити всі обставини справи, вирішити питання, перелічені у ст. 324 КПК України, при призначенні покарання дотримуватись вимог ст. 65 КК України.

Якщо при новому судовому розгляді справи буде встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання їй має бути призначено у відповідності з вимогами закону, оскільки призначене їй за цим вироком покарання слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 6 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо неї направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.