Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2008 року.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2006 року

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України на один рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладено обов'язки, передбачені п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути зОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 224 гривні на відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно вироку судуОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він 21 травня 2005 року близько 11 години 30 хвилин, проїжджаючи по пішохідній доріжці між вулицями Залізничній та Садовниченко в м. Павлограді, відкрито викрав сумку ОСОБА_2, завдавши їй шкоду на загальну суму 224 гривні.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2008 року вирок щодоОСОБА_3 скасовано, а справу закрито.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду й направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Вказує на те, що під час нового апеляційного розгляду не прийняті до уваги вказівки Верховного Суду України, які містяться в ухвалі від 14 лютого 2008 року.

Потерпіла ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням апеляційного суду про закриття кримінальної справи та зазначає, що на протязі досудового слідства та розгляду справи в суді вона давала чіткі та послідовні показання про обставини скоєння злочину та особу, яка відкрито викрала її сумку. Вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на протиріччя у показаннях батьківОСОБА_3 щодо часу перебування у них вдома засудженого. Просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити вирок міськрайонного суду без зміни.

Заслухавши доповідача, поясненняОСОБА_3, який заперечував проти задоволення касаційного подання та касаційної скарги, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та думку прокурора про скасування ухвали апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню, а касаційна скарга - задоволенню частково.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2007 року вирок міськрайонного суду щодоОСОБА_3 скасовано, а справу закрито за відсутністю в діянні складу злочину.

Дана ухвала апеляційної інстанції після перевірки в касаційному порядку ухвалою Верховного Суду України від 14 лютого 2008 року була скасована й справа направлена на новий апеляційний розгляд. При цьому суд касаційної інстанції вказав на істотні порушення кримінально-процесуального закону, які полягали зокрема у тому, що, дійшовши висновку про недоведеність участіОСОБА_3 у вчиненні злочину, суд апеляційної інстанції закрив справу за відсутністю в його діянні складу злочину, що є різними підставами для закриття справи.

Відповідно до вимог ст. 399 КПК України, вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Однак, суд апеляційної інстанції не додержав наведених вимог закону й при повторному апеляційному розгляді даної справи знов допустив суперечності у своїх висновках. Прийшовши до думки, що показання потерпілої ОСОБА_2 є непослідовними, а інших доказів на підтвердження винностіОСОБА_3 недостатньо, тобто про недоведеність його участі у вчиненні цього злочину, апеляційний суд закрив справу на іншій підставі, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду України в ухвалі від

14 лютого 2008 року вказала, що предметом апеляційного розгляду був неіснуючий вирок щодоОСОБА_3 від 11 листопада 2006 року. Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції знов допустив таку ж помилку та скасував вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2006 року, який судом першої інстанції щодоОСОБА_3 не постановлявся.

Ураховуючи наведене, ухвала апеляційного суду через істотні порушення кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого слід усунути зазначені недоліки, а також перевірити інші доводи касаційного подання прокурора та касаційної скарги потерпілої та прийняти рішення у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити. Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2008 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.