Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 09 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 29 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1

постановою Приморського районного суду м.Одеси від 29 грудня 2007 року скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Одеської області від 29 вересня 2006 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, і в порушенні кримінальної справи щодо неї відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2007 року постанова щодо ОСОБА_1 залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор не погоджується з постановленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями та вважає, що вони є незаконними і суперечать кримінально-процесуальному законодавству України. З цих підстав просить їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

У ст. 236-8 КПК України, якою передбачено порядок розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, зазначено, що при розгляді скарги на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Із змісту наведеного закону вбачається, що на цій стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину, і закон не вимагає надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Такі вимоги закону суд першої інстанції порушив.

Так, приводом для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 стала письмова заява ОСОБА_2 від 28 вересня 2006 року до УСБУ в Одеській області, в якій він зазначив, що старший слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області ОСОБА_1 вимагає у нього хабар в сумі 35 тисяч доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності його брата ОСОБА_3 Також він надав звуковий запис, на якому зафіксовані його розмови зі ОСОБА_1 25 та 26 вересня 2006 року, які він зробив за власною ініціативою.

Крім того, 29 вересня 2006 року ОСОБА_1 у своєму кабінеті у приміщенні ДПІ Приморського району м.Одеси, з наміром отримання хабара у розмірі 35 тисяч доларів США, отримала від ОСОБА_2 хабара у розмірі 1731 долар США, які у той же день були виявлені та вилучені під час огляду місця події - службового кабінету ОСОБА_1

Скасувавши постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, суд у постанові послався на те, що наданий ОСОБА_2 звуковий запис, на якому зафіксовані його розмови зі ОСОБА_1, не є допустимим доказом, який отриманий у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав і законних інтересів громадян, як це передбачено ст. 65 КПК України.

Також суд послався на те, що у протоколі огляду місця події від 29 вересня 2006 року зазначено, що під час огляду кабінету ОСОБА_1 з сейфа у присутності понятих були виявлені чотири пачки грошей. При їх просвічуванні лампою, яка випромінює ультрафіолетове світіння, на купюрах було виявлене таке світіння блакитного кольору і в цьому протоколі відображена та обставина, що слідів світіння на руках ОСОБА_1 не виявлено, що узгоджується з її твердженням про те, що грошей від ОСОБА_2 вона не отримувала.

Тому, на думку суду, були відсутні достатні підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на момент порушення кримінальної справи.

Таким чином, суд в порушення вимог ст. 236-8 КПК України, у постанові визнав установленими такі обставини, які, відповідно до ст. 64 КПК України, підлягають доказуванню в кримінальній справі і можуть бути встановлені лише при проведені досудового слідства в умовах визначеної кримінально-процесуальним законом процедури після порушення кримінальної справи. Так само, лише після порушення кримінальної справи, відповідно до ст. 65 КПК України, під час проведення слідчих дій можуть бути встановлені та оцінені докази по справі.

Допущені місцевим судом порушення вимог кримінально-процесуального закону лишились поза увагою і не були усунуті при апеляційному розгляді справи, а доводи апеляції прокурора не були спростовані. Вважаючи рішення місцевого суду про відсутність підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 законним, апеляційний суд припустився аналогічної помилки і послався на ті ж обставини, що й місцевий суд.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, вони ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, а тому постанову Приморського районного суду м.Одеси та ухвалу Апеляційного суду Одеської області щодо ОСОБА_1 слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 29 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд.