Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 24 березня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості

(згідно ст. 89 КК України)

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк два роки, за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк п'ять років.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 5 червня 2007 року близько 14-ї год., незаконно придбав та зберігав без мети збуту за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 наркотичний засіб висушені верхівки та листя коноплі вагою 25.3 г.

Крім того, 13 липня 2007 року близько 1 год. 30 хв., засуджений, будучи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу свого будинку на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з метою помсти ножем заподів ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невиправдано м'яким покаранням. На думку прокурора, суд необґрунтовано кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_2.

Кваліфікація дій засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з показань засудженого ОСОБА_1, які він давав як під час досудового слідства, так і судового розгляду, умислу на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 він не мав. Крім того, засуджений стверджував про те, що, він сховався неподалік свого подвір'я від ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які переслідували його. Коли ОСОБА_2 підійшов до нього, та схопив за сорочку, він вдарив його один раз ножем в груди. Після чого одразу витягнув ніж і втік. Також засуджений стверджував, що після того, як він вдарив ОСОБА_2 ножем то неначе зняв злість і вирішив, що з ОСОБА_2 досить.

Потерпілий ОСОБА_2 щодо обставин отримання ним ножового поранення давав такі ж показання.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням серця, діафрагми, лівої долі печінки, які виникли від дії колюче-ріжучого предмета, можливо ножем, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи щодо обставин конфлікту між потерпілим та засудженим, який передував учиненню злочину, а також висновку судово-медичної експертизи щодо локалізації й кількості заподіяних тілесних ушкоджень, відсутність перешкод у засудженого для продовження нанесення ударів ножем, суд дійшов правильного висновку про те, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про наявність у засудженого прямого умислу направленого на умисне вбивство потерпілого, а саме те, що засуджений передбачав та бажав настання смерті потерпілого. За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність у діях засудженого ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а тому обґрунтовано, з наведенням у вироку відповідних мотивів кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України. З такими висновками погоджується й колегія суддів.

Таким чином, доводи касаційного подання про необхідність скасування вироку у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого є необґрунтованими.

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, поведінки потерпілого і є справедливим. Тому доводи прокурора про невиправдану м'якість призначеного покарання, колегія суддів вважає також необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

Отже, передбачених законом підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Херсонської області щодо ОСОБА_1, засудженого вироком Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 24 березня 2008 року.