Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2,

постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2008 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого 18.04.2000 року за ч. 2 ст. 86 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 11 місяців і 23 дні, на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України.

У апеляційному порядку постанова не переглядалася.

Органами досудового слідства ОСОБА_2обвинувачувався у тому, що він 1 червня 2007 року в нічний час, керуючи автомобілем ЗІЛ-496110, рухаючись на 156 кілометрі автодороги Київ-Харків у м. Пирятині Полтавської області, в порушення вимог п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, при здійсненні повороту вліво не зайняв крайнє ліве положення на проїжджій частині, почав виконувати маневр поза перехрестям та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем КАМАЗ-3510 під керуванням ОСОБА_3 Унаслідок цього пасажиру автомобіля ОСОБА_1 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 9 липня 2008 року постанова місцевого суду залишена без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий посилається на те, що суд необґрунтовано застосовував доОСОБА_2 акт амністії, оскільки останній має непогашену судимість за вчинення тяжкого злочину, що, на думку потерпілого, відповідно до вимог п."в" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року є перешкодою для застосування амністії. У зв'язку з цим просить судові рішення щодоОСОБА_2 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи потерпілого, що згідно з п."в" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року амністія на ОСОБА_2 не розповсюджується, оскільки раніше його було засуджено за вчинення тяжкого злочину і він знову вчинив тяжкий злочин, є безпідставними.

За змістом п. "в" ст. 7 Закону України "Про амністію", амністія не застосовується до осіб, яких засуджено згідно з Кримінальним кодексом України 1960 (2001-05) року за вчинення тяжкого злочину чи яких засуджено згідно з Кримінальним кодексом (2341-14) 2001 року за вчинення тяжкого або особливо тяжкого умисного злочину, і вони продовжують відбувати покарання.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 був засуджений 18.04.2000 року за вчинення тяжкого злочину за ч. 2 ст. 86 КК України 1960 року, але призначене йому покарання відбув. У 2007 році був притягнутий до кримінальної відповідальності і йому пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України 2001 року, який хоч і є тяжким злочином, але його суб'єктивна сторона характеризується необережною формою вини. Тобто є таким, що вчинений з необережності.

Таким чином, при засудженні ОСОБА_2 за цей злочин до нього могла бути застосована амністія. Наявність у ОСОБА_2 попередньої судимості за тяжкий злочин за Кримінальним кодексом України 1960 (2001-05) року, покарання за який він відбув, на прийняття зазначеного рішення не впливало б.

Однак, згідно зі ст. 1 п. "б" і ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року передбачено звільнення від кримінальної відповідальності осіб, кримінальні справи стосовно яких не розглянуті судами і які на день набрання чинності цим законом мають неповнолітніх дітей, не позбавлені батьківських прав і вчинили з необережності злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк не більше 10 років.

З огляду на те, що по справі встановлено наявність у ОСОБА_2 двох неповнолітніх дітей, щодо яких він не позбавлений батьківських прав, він обвинувачувався у вчиненні злочину з необережності, за який законом передбачене покарання до 8 років позбавлення волі, і не заперечував проти застосування амністії, суд на законних підставах застосував до ОСОБА_2 акт амністії і у судовому засіданні звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України.

За таких обставин підстав для скасування постанови щодо ОСОБА_2, як про це просить потерпілий у касаційній скарзі немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1