Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 9 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше судимого, останній раз вироком

від 13 травня 2002 р. за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до

позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

У апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 3 січня 2007 року він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у будинку АДРЕСА_1під час сварки, на грунті особистих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_2заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить вирок стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі та безпідставністю звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Також прокурор вказує на порушення судом при постановленні вироку ст.ст. 324, 328, 330- 331 та ст. 333 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Як убачається із вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів, є правильними. У касаційному поданні ці висновки суду не оспорюються.

Водночас при постановленні вироку та призначенні покарання ОСОБА_1суд припустився помилок.

Відповідно до ст. 333 КПК України у вступній частині вироку вказуються, зокрема, відомості про особу підсудного, які мають значення для справи. Згідно зі ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку наводяться обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.

Також при призначенні покарання суд повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних положень призначення покарання з метою реалізації принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України (2341-14) .

Як убачається з вироку, ані у мотивувальній, ані у резолютивній суд не врахував той факт, що ОСОБА_1 засуджений вироком від 13 травня 2002 року за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць (а.с. 26-27), і на момент вчинення злочину 3 січня 2007 року, за який він засуджений, ця судимість згідно зі ст. 89 КК України не була погашена. Згідно з матеріалами справи, ця судимість також не була знята судом.

Таким чином відповідно до ст. 34, 67 КК України суд безпідставно не визнав обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, рецидив злочинів, тобто вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Судом також було встановлено, що під час вчинення злочину Д орофеєв О.Г перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак ця обставина не була врахована судом при призначенні йому покарання.

За таких обставин вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2007 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання вказаній особі має бути призначеним з дотриманням вимог ст. 65 КК України, а також відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) .

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2007 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.