Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Ситников О.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці про стягнення коштів, -

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки поновлення його на посаді в митних органах з 03.06.2011 р. по 18.01.2012 р. в розмірі 22318,74 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Статтею 236 цього Кодексу передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в митних органах України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 24.11.2010 р. № 2189-К припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України з 25.11.2010 р. на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 КЗпП України за порушення Присяги державного службовця.

Не погодившись із вказаним звільненням, позивач звернувся до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р., визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 24.11.2010 р. № 2189-к в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, поновлено його на старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці та стягнуто з Львівської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17910,10 грн.

На виконання рішення суду Державною митною службою України видано наказ № 71-к від 17.01.2012 р., яким позивача поновлено на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці з 26.11.2010 р.

Наказом Львівської митниці від 18.01.2012р. № 117-к позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки Львівської митниці № 6/13-268 від 17.04.2012 р. при звільнені позивача 18.01.2012 р. йому була нарахована компенсація за невикористану відпустку за 46 календарних днів у розмірі 1668,42 грн. Сума на руки - 1331,65 грн. 27.01.2012 р. згідно виконавчого листа № 2а-16171/10/2070 від 21.12.2011 р. позивачу був нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17910,10 грн. Сума на руки - 14294,93 грн., отримана в касі 31.01.2012 р. згідно ВКО 51.

Згідно листа Львівської митниці № 6/13-6816 від 23.05.2012 р. виплата заробітної плати позивачу за період з 03.06.2011 р. по 18.01.2012 р. не проводилась у зв'язку з відсутністю табелю обліку робочого часу та виконавчого листа про виплату середнього заробітку за вказаний період.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки поновлення його на посаді в митних органах за період з 03.06.2011 р. по 18.01.2012 р. відповідно до статті 236 КЗпП України.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки рішення суду про поновлення позивача на публічній службі виконане із затримкою, за правилами статті 236 КЗпП України така затримка є вимушеним прогулом, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що затримка у поновленні позивача на посаді була допущена з боку Державної митної служби України не може бути підставою для скасування постановлених рішень, оскільки позивач хоч і призначався на посаду головою Державної митної служби України, однак входить до штату саме відповідача, отримує заробітну плату за рахунок фонду оплати праці відповідача, а тому оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі повинна здійснюватись саме за рахунок коштів відповідача.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Львівської митниці відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .