Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Володарського районного суду Донецької області від 6 травня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз

29 лютого 2008 року за ч.1 ст. 263 КК України на

2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного

покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік,

- за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 до призначеного за даним вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 29 лютого 2008 року та остаточно визначено за сукупністю злочинів 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 вересня 2007 року, близько 12 години, перебуваючи біля річки у с.Жовтневе Володарського району Донецької області, зібрав рослини коноплі, які переніс до місця свого проживання у будинок АДРЕСА_2, де висушив її та подрібнив, а потім зберігав 63,3 г канабісу, який є особливо небезпечним наркотичним засобом. 19 лютого 2008 року під час проведення огляду домоволодіння ОСОБА_1 працівники міліції виявили та вилучили вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб.

19 лютого 2008 року, близько 12 години, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання, пригостив особу, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, 19,6 г канабісу, який був виявлений та вилучений в останнього працівниками міліції під час особистого огляду.

22 лютого 2008 року, близько 16 години, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, проник у літню кухню, що знаходиться на подвір`ї будинку АДРЕСА_1, де таємно викрав вказане у вироку майно ОСОБА_2, але його злочинні дії були виявлені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Після цього, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що його дії помічені, продовжив їх і відкрито викрав вказане у вироку майна на загальну суму 1 080 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону. Вказує на те, що суд безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 186 КК України, грунтується на достатніх та допустимих доказах, котрі ретельно досліджені в судовому засіданні, і такі у касаційному поданні прокурора не оспорюються.

Разом з тим, при призначенні покарання місцевий суд порушив вимоги ч.4 ст. 70 КК України і не врахував роз`яснень, що містяться у п.23 ППВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання (v0007700-03) " від 24.10.2003 року, якщо особа, щодо якої було прийнято рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання покарань не допускається. У такому випадку кожний вирок виконується самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було засуджено вироком Володарського районного суду Донецької області від 29 лютого 2008 року за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі та звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Злочини, передбачені ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 186 КК України, за які ОСОБА_1 засуджений вироком від 6 травня 2008 року до покарання, яке належить відбувати реально, він вчинив до постановлення попереднього вироку.

За таких обставин суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України, не повинен був застосовувати принцип часткового складання покарань, оскільки в такому випадку вироки мали виконуватись самостійно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Володарського районного суду Донецької області від 6 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з нього рішення суду про часткове приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуте засудженим покарання за попереднім вироком. На підставі ч.4 ст. 70 КК України вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 186 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та до покарання, визначеного йому за попереднім вироком, які належить виконувати самостійно.