Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постанволені щодо нього судові рішення.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 30 травня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та на підставі ст. 76 КК України покладено на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися в зазначені органи для реєстрації.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 10 серпня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням Маневицького районного суду Волинської області аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 10 лютого 2005 року. Внаслідок зазначених неправомірних дій засудженого станом на 1 березня 2007 року виникла заборгованість по виплаті аліментів у сумі 3239 грн. 19 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки він купував сину речі, давав кошти на його утримання, а працевлаштуватися не міг у зв'язку з хворобою, просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу - закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають правильно встановленим судом фактичним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4., даних копії виконавчого листа Маневицького районного суду Волинської області, подання ДВС у Маневицькому районі, попереджень ДВС у Маневицькому районі та інших матеріалах справи.

Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про необґрунтованість його засудження були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та правильно визнані безпідставними, оскільки спростовані здобутими по справі доказами.

Так, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1, будучи обізнаним про рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина, в період з 10 лютого 2005 року по березень 2007 року, лише двічі - у травні та вересні 2005 року сплатив аліменти на суму 200 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи попереджень ДВС, ОСОБА_1 неодноразово попереджався про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів.

Згідно повідомлення Маневицького районного центру зайнятості ОСОБА_1 на обліку в МРЦЗ як безробітний не перебував.

Періодичні звернення засудженого до медичних закладів не можуть свідчити про його непрацездатність чи систематичну неможливість сплачування ним аліментів у зв'язку із хворобою.

Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про злісне ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 164 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

Покарання ОСОБА_1. призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.