Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2007 року,

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, 1986 року народження, раніше несудимого,

- за ч.1. ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 296 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено до відбування 2 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

ОСОБА_2,

1957 року народження, раніше несудиму,

- за ч.1. ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 296 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено до відбування 2 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Зазначеним вироком засуджений ОСОБА_3, касаційна скарга від якого не надходила.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 визнані винними у тому, що разом з ОСОБА_3, який займався підприємницькою діяльністю пов'язаною з перевезенням пасажирів, 25 квітня 2006 року близько 4 години їхали по маршруту "Талалаївка - Чернігів" автобусом "Еталон". Під час руху по маршруту ОСОБА_3 виявив, що попереду нього, не за розкладом, рухається мікроавтобус "Мерседес - Бенц", який належав Талалаївському АТП 17450, і перевозив пасажирів з його рейсу . Близько 4 години 30 хв., коли автомобіль "Мерседес - Бенц" зупинився в смт. Срібне по вул. Леніна, навпроти приміщення Срібнянської загальноосвітньої школи, ОСОБА_3, заїхав своїм автобусом попереду мікроавтобуса "Мерседес -Бенц", перекривши подальший його рух і разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали з'ясовувати стосунки з потерпілим ОСОБА_4, начальником Талалаївського АТП 17450. ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що склалися протягом тривалого часу, грубо порушуючи громадський порядок та проявляючи зневагу до суспільства, в присутності пасажирів двох автобусів, у громадському місці, затіяли сварку, а потім і бійку з ОСОБА_4 Під час бійки, проявляючи особливу зухвалість, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 стали спільно наносити удари потерпілому руками та ногами в різні частини тіла та повалили ОСОБА_4 на землю. ОСОБА_3, затягнувши краватку на шиї потерпілого, став душити останнього, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 утримували ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_2 здавлювала шию потерпілого рукою та разом з ОСОБА_1 наносили удари потерпілому. У результаті спільних насильницьких дій з боку ОСОБА_1 ОСОБА_4 були причинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 7 лютого 2008 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишений без зміни.

У касаційних скаргах, які є аналогічні за змістом, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять судові рішення скасувати, у зв'язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, а саме, вимог п.11 ч.1 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Так потерпілий ОСОБА_4 показав, що 25.04.2006 року, близько 3години 40 хвилин він разом з водієм автобуса ОСОБА_5 виїхали з смт. Талалаївка в м. Чернігів. По дорозі в м. Чернігів вони брали пасажирів, так як у них є ліцензія на перевезення пасажирів і дозвіл на маршрут "Талалаївка - Чернігів". В смт. Срібне в районі автостанції автобус "Еталон", який належав ПП ОСОБА_3 заїхав попереду, перекривши їх подальший рух. Коли їх автобус зупинився, то до них підійшла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з сином. ОСОБА_3 нецензурно висловлювався, потім наніс два-три удари кулаками у обличчя. У цей час ОСОБА_2 стала наносити йому удари в пах, і тягла донизу, намагаючись повалити. Син ОСОБА_3 тримав праву руку і також намагався повалити до низу. Коли він не втримавшись впав, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 продовжували бити його. Після чого ОСОБА_3 схопив його за краватку і почав душити, затягуючи краватку, ОСОБА_2 також здушувала його за шию. Під час побиття він кілька разів втрачав свідомість.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 дали аналогічні показання.

Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, Пошкодження у ділянці шиї могли утворитися внаслідок затягування на шиї краватки та здавлення руками.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 кваліфіковані правильно.

Міра покарання призначена їм у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

Доводи засуджених про те, що у справі є нескасована постанова органу досудового слідства про відмову у порушення кримінальної справи щодо них за цими ж фактами, перевірялись і свого підтвердження не знайшли.

У матеріалах справи є постанова слідчого прокуратури про відмову у порушені кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст. 125 та ст., ст. 15, 115 ч.1 КК України. Про те, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за цими статтями не пред'являлось обвинувачення і вони за ними не засуджувались.

Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, по справі не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.