Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 11 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Павлограда Дніпропетровської області, не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років і 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 вересня 2007 року близько 21 години 5 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_2 умисно завдав йому декілька ударів кулаком у ділянку лівого вуха, а коли той впав, ще принаймні 15 ударів ногою в голову та грудну клітку, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер 13 вересня 2007 року.

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення щодо нього змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на те, що суд, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України, призначив йому покарання, яке за розміром є більшим, ніж передбачено законом.

Потерпіла ОСОБА_3та її законний представник ОСОБА_4 у поданих на касаційну скаргу запереченнях просять залишити судові рішення щодо засудженого без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Саленка І.В., який просив задовольнити касаційну скаргу та змінити судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі й поданих на неї запереченнях доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, є обґрунтованими і у касаційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, призначаючи засудженому покарання, суд неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до ст. 398 КПК України є підставою для зміни чи скасування судових рішень.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 злочин, за який його засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України вчинив у сімнадцятирічному віці.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України особі, що не досягла на час вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, за вчинення тяжкого злочину може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк, не більший ніж сім років.

Однак суд першої інстанції з порушенням вимог ст. 102 КК України призначив ОСОБА_1 покарання на 7 років і 6 місяців позбавлення волі, а апеляційний суд під час розгляду кримінальної справи цієї помилки не виправив.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1

Вирок Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити, зменшити за ч. 2 ст. 121 КК України засудженому покарання до 7 років позбавлення волі.

У решті ці судові рішення залишити без зміни.