Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Дрогобицької О.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 та касаційною скаргою захисникаОСОБА_3. на окрему ухвалу цього ж суду, постановлену на адресу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянин України, такий, що був судимий:

- 16 червня 2007 року Волочиським районним судом

Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України

на три роки позбавлення волі зі звільненням

відповідно до ст. 75 КК України від відбування

покарання з випробуванням протягом однорічного

іспитового строку;

- 3 вересня 2007 року цим же судом за

ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням правил,

передбачених ч. 4 ст. 70 КК України, на п'ять років

позбавлення волі зі звільненням відповідно

до ст. 75 КК України від відбування покарання

з випробуванням протягом трирічного

іспитового строку; -

засуджений до позбавлення волі:

- за п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років з конфіскацією всього майна;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років з конфіскацією всього майна;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України на три роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано покарання, невідбуте за вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 3 вересня 2007 року, і ОСОБА_1 за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шістнадцять років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджений до позбавлення волі:

- за п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років з конфіскацією всього майна;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покараньОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_4. на користь потерпілої ОСОБА_5. 100 тисяч гривень моральної шкоди, а в частині її позову до засуджених про відшкодування 55 680 гривень майнової шкоди - справу провадженням закрито.

Постановлено також стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 5 тисяч гривень моральної шкоди.

Доля речових доказів судом вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 таОСОБА_4. засуджені за злочини, які вони, як установив суд першої інстанції, вчинили за таких обставин.

17 листопада 2007 року приблизно о 21-ій годині ОСОБА_1 таОСОБА_4., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на вулиці Леніна в с.м.т. Війтівці Волочиського району Хмельницької області, біля будинку НОМЕР_1побачилиОСОБА_7 який був п'яний і спав на землі. Діючи за попередньою змовою між собою, засуджені вирішили заволодіти його майном. З цією метою вони застосували до потерпілого насильство, яке не було небезпечним для його життя чи здоров'я, і відкрито викрали з його кишень 70 гривень. Під час грабежу ОСОБА_1 обшукував одяг потерпілого, аОСОБА_4. утримував його за руки, не даючи ОСОБА_7можливості захищатись.

Після цього вони залишили потерпілого і попрямували додому, однак через деякий час знову повернулись до ОСОБА_7і повторно обшукали його. Не виявивши в нього інших цінностей, якими можна було б заволодіти, ОСОБА_1 наніс йому два-три удари ногами по тулубу, чим спричинив фізичний біль.

Побоюючись упізнання їх потерпілим, ОСОБА_1 таОСОБА_4. з метою приховати відкрите викрадення належних ОСОБА_7грошей, вирішили його вбити. Діючи узгоджено, вони спочатку перекинули ОСОБА_7через паркан, а потім віднесли до закинутої криниці. Там вони з корисливих мотивів напали на потерпілого, заволоділи його майном, а саме - чобітками вартістю 80 гривень, і умисно, протиправно заподіяли йому смерть, скинувши живого вниз головою в криницю, внаслідок чого ОСОБА_7 утопився.

24 лютого 2008 року приблизно о 23-ій годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою згвалтування ОСОБА_6 1925 року народження, розбив вікно і пошкодив замок вхідних дверей, проникнувши у такий спосіб в її будинок, що знаходився в с.м.т. Війтівці Волочиського району Хмельницької області. Там, застосовуючи до потерпілої фізичне насильство, він роздягнув її та намагався вступити з нею у статеві зносини, однак свій умисел не довів до кінця з фізіологічних причин.

На вирок надійшла касаційна скарга засудженогоОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, у якій вони просять вирок змінити, перекваліфікувати дії зі ст. 115 ч. 2, п.п. 6, 9, 12 КК України (2341-14) на ст. 119 ч. 1 КК України, а зі ст. 187 ч. 4 КК України на ст. 186 ч. 2 КК України та пом'якшити ОСОБА_1 покарання. Вмотивовуючи своє прохання, касатори посилаються на те, що наміру позбавляти життя потерпілого уОСОБА_1 не було. У колодязь потерпілий упав випадково, вислизнувши з рук засудженого та ОСОБА_4 Стверджують, що показання на досудовому слідстві, в якихОСОБА_1вказував, що потерпілого вкинули в колодязь з метою позбавлення його життя, він давав без участі захисника, тобто з порушенням права на захист. Крім того, оспорюють правильність кваліфікації дій за ч. 4 ст. 187 КК України. Заперечують факт застосування до ОСОБА_7при заволодінні його чобітками небезпечного для його життя чи здоров'я насильства, або ж погрози його застосування. З огляду на це, просять діїОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, тобто на грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Вирок у частині засудженняОСОБА_1 за ст.ст. 186 ч. 2, 15 ч. 2, 152 ч. 1 КК України (епізоди грабежу ОСОБА_7і замаху на згвалтуванняОСОБА_6) касаторами не оспорюється. Тому колегія суддів, виходячи із положень ст. 395 КПК України, в обговорення питань доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого за цими епізодами обвинувачення не входить.

Захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування окремої ухвали, постановленої цим же судом на адресу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, про вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за відмову від захисту прав та законних інтересівОСОБА_1 Своє прохання касатор обґрунтовує тим, що участі у справі не міг взяти з причини захворювання на хворобу, яка унеможливлювала його пересування, а, отже, і явку в засідання суду.

Вирок щодо ОСОБА_4 не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку і безпідставність касаційної скарги засудженогоОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, а також обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що названа вище касаційна скарга задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_3. необхідно задовольнити, врахувавши при цьому позитивну думку прокурора з цього приводу.

Висновки суду про винуватістьОСОБА_1 у злочинах, за які він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.

Як видно із даних протоколу судового засідання, ОСОБА_1 на відміну від показань, які давав за участю захисника на досудовому слідстві та в яких стверджував, що вбивство ОСОБА_7вчинив спільно з ОСОБА_4 шляхом вкидання того в криницю з метою приховання вчиненого ними стосовно потерпілого грабежу та заволодіння його майном, показання під час судового слідства змінив і стверджував, що умислу на позбавлення життя потерпілого не мав. За його показаннями, нахиливши ОСОБА_7над криницею, вони мали намір лише його налякати. Однак, оскільки тримали потерпілого за ноги, а штани, в які той був одягнутий, виявились мокрими, то не втримали його, він вислизнув з їх рук і впав у криницю.

Суд з наведенням у вироку переконливих мотивів на законних підставах відкинув показанняОСОБА_1, які він давав у судовому засіданні і в яких стверджував, що вбивство потерпілого вчинив з необережності, та обґрунтовано при доведенні вини засудженого послався на його ж показання на досудовому слідстві, аналіз яких у сукупності з іншими доказами давав суду підстави вважати, що він при позбавленні життя ОСОБА_7діяв з прямим умислом, переслідуючи при цьому мотиви користі та приховання іншого злочину.

На підтвердження правильності такого висновку слугує та обставина, що, вкидаючи вниз головою потерпілого, який перебував у безпорадному стані внаслідок сильного алкогольного сп'яніння, в криницю з водою, засуджений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав, що ніякий інший наслідок, ніж смерть ОСОБА_7не настане, і бажав її настання.

Тому доводи касаційної скарги засудженого та його захисника про те, що в ситуації, яка склалась, ОСОБА_1 діяв необережно, позбавлені підстав.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи касаційної скарги про неправильність кваліфікації дійОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України.

З об'єктивної сторони розбій, відповідно до ч. 1 ст. 187 КК України є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). Напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. При цьому обов'язковою ознакою розбійного нападу є не всяке насильство чи погроза його застосувати, а небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Наявними у матеріалах справи доказами доведено, що ОСОБА_1, скориставшись безпорадним станомОСОБА_7 який виник у того внаслідок сильного алкогольного сп'яніння, спільно за попередньою змовою із ОСОБА_4 спочатку вчинили грабіж, відкрито викравши у ОСОБА_7гроші, а через деякий час - таємний напад, який полягав у тому, що перенесли безпорадного потерпілого до криниці, перехилили вниз головою і вкинули у воду, попередньо заволодівши його взуттям.

ДіїОСОБА_1 по вкиданню ОСОБА_7у криницю суд обґрунтовано розцінив як напад з метою заволодіння майном потерпілого, поєднаний із застосуванням до нього насильства, небезпечного для життя.

З огляду на те, що внаслідок таких дійОСОБА_1 настала смертьОСОБА_7 суд правильно кваліфікував їх за цим епізодом обвинувачення за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 6, 9, 12 КК України.

Підстав для перекваліфікації дійОСОБА_1 зі ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 9, 12 КК України на ст.ст. 119 ч. 1, 186 ч. 2 КК України не вбачається.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам закону і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, колегією суддів при перевірці справи в касаційному порядку не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги захисника ОСОБА_3. на окрему ухвалу, в якій поставлено питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за відмову від захистуОСОБА_1 Із долученої до скарги довідки видно, що ОСОБА_3 хворів і тому не міг взяти участь у судових засіданнях з поважної причини (т. 2, а.с. 272).

Враховуючи таку обставину, колегія суддів вважає за необхідне окрему ухвалу щодо ОСОБА_3. скасувати.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2008 року щодо ОСОБА_1- без зміни.

Касаційну скаргу захисникаОСОБА_3. задовольнити, окрему ухвалу цього ж суду від 14 липня 2008 року, постановлену на адресу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, скасувати.