826/3844/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - 27.01.2016 Прийняття

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 7, 9, 11, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року, результати якої оформлено актом від 11.09.2014 року № 1387/22-13/35625082, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у загальному розмірі 37 311 488,00 гривень; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 32 084 622,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, наведені висновки податкового органу ґрунтуються на непідтвердженні реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" за договорами від 01.04.2011 року № 0104-26 про надання рекламних послуг та від 29.12.2012 року № 2912-01, оскільки згідно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Старксервіс" від 03.06.2014 року № 1369/22-13/34356800 у контрагента позивача відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Старксервіс" та як наслідок продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2014 року: № 0013292213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 32 084 622,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 021 156,00 гривень; № 0013302213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 37 311 488,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18 655 744,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України (2755-17) .

За приписами п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" (виконавець) за договором від 01.04.2011 року № 0104-26, за умовами якого останній надає рекламні послуги, зміст яких (конкретний перелік послуг, їх вартість, термін та умови їх надання і оплати) погоджуються в додатках (заявках) до даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику рекламних послуг за цим договором сторони підписують відповідний акт протягом десяти днів після надання замовленої послуги в повному обсязі.

Крім того, судами встановлено, що 29.12.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" (виконавець) укладено договір про придбання робіт/послуг з розміщення реклами, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець за дорученням зобов'язується надати виключний перелік послуг та інші послуги, що узгоджені сторонами у відповідних додатках до даного договору.

Також, судами встановлено, що на виконання умов зазначених договорів між сторонами укладені додатки, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов'язання надати: послуги з виготовлення/адаптації та розміщення рекламних матеріалів замовника стосовно ТМ "Фокстрот техніка для дому" в мережі Інтернет відповідно до затвердженої заявки (медіа-план); послуги з розміщення рекламних матеріалів для ТМ "Фокстрот техніка для дому" в торгівельних центрах м. Києва. Також в додатках (розділ - заявка (медіа-план) визначені назви сайтів, розділ сайтів, назви виготовленого та розміщеного рекламного матеріалу, кількість показів рекламних банерів, період розміщення рекламних матеріалів; адреси торгівельних центрів. В пункті 2 додатків визначено, що результати послуг надаються виконавцем замовнику у формі звітів в друкованому та електронному вигляді шляхом надсилання на адресу електронної пошти замовника. Крім того, в додатках визначені умови передачі майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, у випадку їх створення, територію розповсюдження - вся територія України, вартість послуг тощо.

Як свідчать матеріали справи, за результатами надання послуг з адаптації та розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет та послуг з розміщення рекламних матеріалів для ТМ "Фокстрот техніка для дому" в торгівельних центрах між сторонами були укладені акти здачі-прийняття робіт, які були також досліджені контролюючим органом під час проведення перевірки.

При цьому, на виконання вимог договору позивачем надані звіти до кожного акту (макети, фотозвіти по розміщенню рекламних матеріалів на сайтах з найменуваннями сайтів, довідка про розміщення рекламних матеріалів в торгових центрах, медіаплани проведення відео інформаційної кампанії, фотозвіт по розміщенню рекламних матеріалів).

На підтвердження реальності отримання послуг позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та аналітичного звіту (довідки) "Про стан та динаміку продажу товарів на умовах рекламних акцій, проведених в магазинах ТОВ "САВ-Дистрибьюшн", у період з грудня 2012 року по січень 2014 року.

Також, на підтвердження факту проведення позивачем у період з грудня 2012 року по січень 2014 року рекламних (маркетингових) акцій, які адаптувались та розповсюджувались (розміщувались) контрагентом на виконання вказаних договорів, позивачем долучено до матеріалів справи копії наказів про проведення рекламних (маркетингових) акцій; оригіналів - макетів банерів; звітів про проведення рекламних акцій; розкадровка відеороликів (флеш); довідок про реалізацію товарів, що приймали участь у рекламній акції (цифрових апаратів, прасок провідних, тримерів, соковижималок, пилососів, смартфонів та інших товарів).

Так, судами було встановлено, що вказані послуги замовлялися та були отримані товариством з метою поширення рекламних матеріалів з інформацією про акційні пропозиції, що пропонувались позивачем за місцезнаходженням об'єктів торгівлі і, як наслідок - збільшення обсягу продажів товарів та отримання прибутку. Надані ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" послуги з адаптації та розміщення рекламних матеріалів прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача - роздрібною торгівлею в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування.

Разом з тим, судами встановлено, що на момент складання податкових накладних зазначений контрагент позивача не був припинений.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі визначено безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ "САВ-Дістрибьюшн".

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року у справі № 826/3844/15 - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.