Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 1 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1

Цією постановою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року, провадження в справі закрито.

Клопотання потерпілого ОСОБА_2про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування залишено без задоволення.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному заподіянні ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень 30 грудня 2006 року в квартирі потерпілого в м. Комсомольську Полтавської області.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить судове рішення скасувати, вважаючи його незаконним. Зазначає, що суд не досліджував наявні в справі докази, не допитав свідка. Крім того, вважає неправильним обвинувачення, яке пред'являлось ОСОБА_1 лише за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки той незаконно проник у його житло.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

На стадії попереднього розгляду справи ОСОБА_1 подав до суду заяву про його звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з актом амністії, вказуючи на знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини. Законом України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) передбачено звільнення від кримінальної відповідальності осіб, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду і не розглянуті та обвинувачуваних, зокрема, у вчиненні умисного злочину, за який законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, які мають неповнолітніх дітей на день набрання цим Законом чинності.

Оскільки на утриманні ОСОБА_1 знаходилась неповнолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, стосовно якої його не було позбавлено батьківських прав, він обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і письмово просив про застосування до нього амністії, суд правильно визнав його суб'єктом Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 (955-16) року.

На даній стадії судового розгляду відповідно до положень глави 23 КПК України (1001-05) докази суд не досліджує і при наявності зазначених вище підстав своєю мотивованою постановою закриває справу.

Отже, відповідно до вимог ст. 248 КПК України суд обгрунтовано звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року та закрив провадження в справі, належним чином мотивувавши своє рішення.

Крім того, прийняте судом рішення про залишення без задоволення клопотання потерпілого ОСОБА_2 про повернення справи на додаткове розслідування є правильним з огляду на відсутність у ній підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за більш тяжкий злочин, чи пред'явлення його обвинувачення, яке не було йому пред'явлено.

Посилання потерпілого ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 незаконно проникнув у його житло, на досудовому слідстві було взято до уваги та постановою слідчого від 10.09.2007 року матеріали в цій частині виділено в окреме провадження для проведення додаткової перевірки (а.с. 90).

З урахуванням викладеного, постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_2 немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2відмовити.