Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1

За вироком Макарівського районного суду Київської області від 7 лютого 2008 року

засуджений за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 рік.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 червня 2008 року апеляцію прокурора було залишено без задоволення, а постановлений щодо ОСОБА_1 вирок - без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що в лютому 2007 року, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, він посадив коноплю, яку цього ж року зірвав, висушив та зберігав на горищі без мети збуту.

5 листопада 2007 року, указаний наркотичний засіб ОСОБА_1 незаконно перевіз до гуртожитку "Будземмонтаж" у с. Ніжиловичі Макарівського району Київської області.

17 листопада 2007 року, приблизно о 20 год. 20 хв., в кафе-барі "Полісяночка" у с. Ніжиловичі Макарівського району Київської області у ході огляду працівниками міліції було виявлено та вилучено у ОСОБА_1 два паперових згортки з висушеним канабісом вагою 11,7 гр., які він зберігав при собі без мети збуту.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень ст. 299 КПК України при розгляді цієї справи, що на думку прокурора є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання слід залишити без задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину, про який йде мова у вироку, прокурор, як видно із змісту касаційного подання, не оспорює. Також прокурор погоджується із кваліфікацію дій засудженого за ч.1 ст. 309 КК України і не оспорює вид та розмір призначеного засудженому покарання.

Що стосується викладених у поданні прокурора доводів про допущені судом першої інстанції під час розгляду справи порушення положень ст. 299 КПК України, то колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають даним, які містяться у матеріалах справи.

Із змісту протоколу судового засідання вбачається, що на початку судового розгляду головуючим на обговорення учасників процесу було поставлено питання визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження. Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з урахуванням повного визнання ОСОБА_1 своєї вини, запропонував допитати підсудного та оглянути і оголосити документи, що є доказами у справі, з чим погодились інші учасники процесу і такий обсяг та порядок дослідження доказів було ухвалено в судовому засіданні головуючим. При цьому, у судовому засіданні учасниками судового розгляду не обговорювалось і головуючим не приймалось рішення про скорочений порядок дослідження доказів, передбачений ч.3 ст. 299 КПК України, як про це йде мова у касаційному поданні.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора щодо істотного порушення судом першої інстанції кримінально-процесуального закону в частині роз'яснення учасникам процесу змісту положень ч.3 ст. 299 КПК України. На ці ж обставини обґрунтовано послався у своєму рішенні апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні апеляції прокурора.

Інших порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити розглянути справу і постановити законне рішення по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, щодо ОСОБА_1 відмовити.