Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 21 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

не судиму на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 700 грн. без позбавлення права займати спеціальні посади.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що вона 21 червня 2006 року у службовому кабінеті касира СТ "Юр`ївське районне споживче товариство" по вул. Леніна, 104 в с. Юр`ївка Дніпропетровської області з використанням службового становища голови правління вказаного товариства отримала від директора ППФ "Лан" ОСОБА_2 за укладення договору оренди нежилих приміщень в с. Юр`ївка хабар в розмірі 900 грн.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1. і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного їй покарання тяжкості вчиненого злочину і її особі та безпідставним застосуванням при призначенні основного і додаткового покарання ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд же, визнавши ОСОБА_1. винною у вчиненні службового злочину середньої тяжкості, при призначенні їй покарання фактично не врахував ступеня тяжкості скоєного, лише перерахувавши дані про її особу і пом'якшуючі обставини, які визнав виключними, але не навів належних мотивів, з яких підстав ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

При цьому суд не врахував і те, що ОСОБА_1. раніше засуджувалась вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2005 року за ч.1 ст. 366 КК України, що є також службовим злочином, хоча вона й вважається не судимою в силу ст. 89 КК України.

Безпідставно призначивши засудженій покарання нижче від найнижчої межі у виді штрафу в розмірі 700 грн., в той час як санкція ч.1 ст. 368 КК України передбачає розмір штрафу від 750 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд також безпідставно звільнив ОСОБА_1. від відбування додаткового покарання - позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Тому зазначений вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого їй злочину, то покарання має бути призначеним з дотриманням вимог ст.65 КК.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.