Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судився:

12.12.2005 р. (з урахуванням змін, внесених апеляційним судом)

за ст. 189 ч. 2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення

волі та на підставі ст. 75 КК України був звільнений

від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки вісім місяців.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 2 червня 2006 року з 1-ої год. 30 хв. до 2-ої год. на літньому майданчику кафе "Нічний каприз", що розташований по вул. К. Маркса, 33-а у м. Слов'янську Донецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали у ОСОБА_3 його майно на загальну суму 514 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити за недоведеністю участі засудженого у вчиненні злочину. Вказує на відсутність у справі доказів вини її підзахисного і вважає, що висновки суду ґрунтуються на суперечливих доказах.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у грабежі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_1 про недоведеність участі ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину є безпідставними, оскільки спростовуються такими доказами.

Із показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що 2 червня 2006 року в кафе "Нічний каприз" до нього підійшли ОСОБА_2 з іншими особами та попросили його, щоб дав дівчині мобільний телефон. Їм відповів, що мобільного телефону в нього немає і вони почали обшукувати його кишені, застискаючи з обох боків. Йому вдалось вирватись, але один з цих осіб вдарив його кулаком у груди, а ОСОБА_2 наніс ще удари кулаком у праве плече і груди та забрав його мобільний телефон "Самсунг С-100", сім-карти, портмоне з грошима, інше майно.

Про такі ж обставини вчиненого злочину потерпілий ОСОБА_3 показав при проведенні з ОСОБА_2 очної ставки та вказав на нього, як на особу, що відкрито викрала його майно.

Суд обгрунтовано визнав зазначені показання потерпілого ОСОБА_3 достовірними та поклав їх в основу обвинувального вироку, відхиливши його показання в суді про непричетність до грабежу ОСОБА_2, як такі, що здобутими доказами не підтверджуються.

Зокрема, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в суді показали, що працюючи в кафе "Нічний каприз", бачили, як на літньому майданчику ОСОБА_2 з іншими особами побили ОСОБА_3, обшукували його кишені, а після цього втекли. Зі слів потерпілого їм стало відомо, що в нього викрали мобільний телефон, а також портмоне.

При пред'явленні фотознімків для впізнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 впізнали по фотографії ОСОБА_2 і показали, що саме він завдавав ОСОБА_3 удари і викрав його майно.

Дослідивши всебічно та повно зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у відкритому викраденні майна ОСОБА_3, поєднаного з насильством, яке не було небезпечним для життя та здоров'я, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно, покарання йому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2