Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 16 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2007 року та хвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 жовтня 2007 року.

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Рудки Самбірського

району Львівської області,

жителя м. Самбір, раніше судимого, останній раз 3 березня 2006 року Самбірським міськрайонним судом за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки, з випробуванням, з іспитовим строком один рік,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків призначено позбавлення волі на сім років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Як визнав суд, 23 червня 2006 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у парку біля залізничного вокзалу у м. Самбір Львівської області, напав на ОСОБА_3 та із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, заволодів його майном на загальну суму 2 166 грн. 86 коп.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області26 жовтня 2007 року апеляцію ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2007 року - без зміни.

У касаційній скарзі та доповненні до неї, як видно із їх змісту, засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Вважає, що його винність у вчиненні злочину не доведена, докази щодо нього сфальшовані, ОСОБА_2 його обмовив, на досудовому слідстві до нього застосовувалися незаконні методи, а судове слідство проведено однобічно. Було порушено кримінально-процесуальний закон та його право на захист.

Зазначає, що у справі не проведено попередній розгляд та не ознайомлено ОСОБА_2 зі змістом його апеляції.

Крім того, вказує, що із матеріалами кримінальної справи його не було ознайомлено.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання ОСОБА_2, який зізнався у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою із ОСОБА_1 та детально розповів про обставини вчинення злочину.

Показання ОСОБА_2 є послідовними і повністю узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_3. та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6

Крім того, винність ОСОБА_1 стверджуються даними, що є у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2 та потерпілого, вилучення, огляду та добровільної видачі речових доказів, на які підставно послався місцевий суд у вироку.

Зокрема, ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що 23 червня 2006 року, у нічний час, коли він перебував неподалік залізничного вокзалу у м. Самбір, на нього напали ОСОБА_1 і ОСОБА_2, завдали йому декілька ударів руками та ногами у різні частини тіла. Потерпілий стверджував, що засуджені заволоділи його грошима, сумкою з одягом, паспортом на його ім`я та ананасами. Крім того, ОСОБА_1 забрав у нього взуття. Пізніше, побачивши ОСОБА_1 у викраденому взутті, вимагав повернути черевики.

За таких обставин вважати, що ОСОБА_2 обмовив ОСОБА_1, а також, що матеріали справи сфальшовано, немає підстав.

Твердження винного про те, що до нього на досудовому слідстві застосовувалися незаконні методи, не можна визнати обгрунтованим, оскільки воно спростоване поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що ніякого тиску з боку працівників міліції на нього не було (а/с 264).

Як на докази винності ОСОБА_1, суд підставно послався й на дані, що є у протоколі очної ставки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у ході проведення якої ОСОБА_2 підтвердив, що злочин вчинив за попередньою змовою із ОСОБА_1

Із висновку судово-медичної експертизи № 294 від 19 липня 2006 року, на який підставно послався суд, убачається, що потерпіломуОСОБА_3. заподіяно легкі тілесні ушкодженні з короткочасним розладом здоров`я.

Як убачається зі справи, у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 (лікар травматолог) та ОСОБА_10 (експерт), підтвердили правильність висновку зазначеної судово-медичної експертизи.

Вказані докази, яким суд дав належну оцінку та поклав в основу обвинувального вироку, повністю викривають ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

За таких обставин вважати, що винність ОСОБА_1 не є доведеною, а так само, що судове слідство проведено однобічно, немає підстав.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187 КК України, сумнівів не викликає.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судом не проведено попередній розгляд страви, не відповідає дійсності (а/с 188).

Твердження засудженого про те, що його не ознайомили із матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання, також позбавлене підстав (а/с 169, 309).

Зі справи видно, що місцевий суд, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, повідомив ОСОБА_2 про надходження апеляції ОСОБА_1 та роз'яснив, що він має право ознайомитися зі змістом апеляції у суді та подати свої заперечення (а/с 310).

З огляду на наведене, посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 не повідомили про надходження апеляції засудженого, суперечать матеріалам справи.

Не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи й посилання засудженого на те, що було порушено його право на захист.

Доводи засудженого аналогічного змісту, у тому числі й щодо порушення кримінально-процесуального закону та його права на захист, були перевірені судом апеляційної інстанції, який не знайшов підстав для їх задоволення. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Призначаючи засудженому покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства, призначивши винному покарання, яке є необхідним і достатнім, про що вказав у вироку.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.