Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2008 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки шість місяців.

В апеляційній інстанції справа не розглядалася.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 2 вересня 2007 року, приблизно о 15-й годині, керуючи автомобілем "Dacia Logan" р.н. НОМЕР_1 в салоні якого були пасажири ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, рухаючись по автодорозі Енергодар-Василівка-Бердянськ у с. Панфилівка Чернігівського району Запорізької області, порушив п.п. 12.4., 12,9., 13.1. і 13.3. Правил дорожнього руху, зіткнувся з автомобілем "Mercedec Benz 311 CD", після чого не справився з керуванням, виїхав за межі проїзної частини і допустив перекидання автомобіля. Внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження від яких вона померла, а пасажиру ОСОБА_4- середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпіла посилається на призначення засудженому надмірно м'якого покарання та просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, є обґрунтованим і не оспорюється потерпілою.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, що також потерпілою не оспорюється.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував обставини, за яких було вчинено злочин, ступінь тяжкості скоєного злочину, особу засудженого, зокрема, те, що він позитивно характеризується, раніше не судимий, а також його молодий вік, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, і, дійшовши обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням.

Крім того, як видно з матеріалів справи, представником потерпілої ОСОБА_1. ОСОБА_7. на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 була подана апеляція, у якій зазначалося про м'якість призначеного засудженому покарання. Проте до початку розгляду справи в апеляційному суді ця апеляція за згодою потерпілої була відкликана у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не наполягала на зміні вироку. 26 травня 2008 року суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 364 КПК України постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання несправедливим внаслідок його м'якості, а тому доводи касаційної скарги потерпілої є необґрунтованими.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 відмовити.