Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 16 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 та доповненням до касаційної скарги захисника ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 23 травня 2008 року.

Вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженка м. Мурманська Російської Федерації,

така, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджена за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися у ці органи для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. - 9 868 грн. 10 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і судові витрати у сумі 329 грн. 54 коп. у доход держави.

Як визнав суд, ОСОБА_1 вчинила таємну крадіжку чужого майна з проникненням у житло, за таких обставин.

18 липня 2006 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1 проникла крізь незачинені двері у квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрала гроші (долари США, російські рублі та гривні), заподіявши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 11 368 грн. 10 коп.

Вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 23 травня 2008 року вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано.

Цим же вироком ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв'язку із суворістю покарання і залишити вирок місцевого суду в частині призначеного їй покарання.

Засуджена вважає, що апеляційний суд не урахував усі пом'якшуючі покарання обставини, не застосував ст. 69 КК України, а призначив покарання, що не відповідає принципам справедливості.

Не ураховано стан її здоров'я і те, що на її утриманні неповнолітня онука.

ОСОБА_1 вважає, що апеляційний суд не мав права призначати їй покарання більш суворе, ніж обране місцевим судом.

У додатку до касаційної скарги засудженої захисник ОСОБА_2 вказує на те, що вирок апеляційного суду постановлений із грубим порушенням кримінально-процесуального закону, є незаконним і необґрунтованим.

Захисник вважає, що апеляційний суд не урахував, що ОСОБА_1 вчинила злочин внаслідок збігу важких сімейних та особистих обставин, викликаних тяжкою хворобою.

Апеляційний суд не дав оцінки тому, що ОСОБА_1 щиро розкаялася й активно сприяла слідству у розкритті злочину. Не враховано те, що заподіяна шкода частково відшкодована.

Захисник звертає увагу на те, що заява засудженої про витребування додаткових документів на підтвердження її стану здоров'я була проігнорована судом, чим порушено право на захист.

Додатки до апеляції прокурора, які погіршують становище засудженої були подані поза строком на апеляційне оскарження.

Захисник підтримує скаргу засудженої і просить вирок апеляційного суду скасувати.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка просила пом'якшити покарання, міркування прокурора про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у крадіжці чужого майна з проникненням у житло, з яким погодився суд апеляційної інстанції і правильність якого не окаржується засудженою, стверджений доказами, котрим суд дав належну оцінку і є правильним.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 проникла до квартири потерпілої і заволоділа її грошима з корисливих мотивів. Засуджена визнавала, що викрадені гроші вона використала на власні потреби. Шкода, що була заподіяна злочинними діями винної, повністю підтверджена як показаннями потерпілої, так і засудженої.

Доводи засудженої про те, що крадіжку вона вчинила не з корисливих мотивів, а внаслідок збігу обставин, судові інстанції визнали безпідставними і своє рішення належним чином умотивували.

З цих підстав доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не можна вважати обґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися й з доводами засудженої про те, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає тяжкості злочину, даним про особу винної, а також без урахування обставин, що пом'якшують покарання.

Суд належним чином дослідив дані, що характеризують ОСОБА_1, урахував як стан здоров'я, так і те, що протягом майже двох років після вчинення злочину, винна відшкодувала на день постановлення вироку місцевим судом лише 1 500 грн.

Ураховано й те, що ОСОБА_1 ухилялася від явки до суду, у зв'язку із чим була оголошена у розшук і взята під варту.

Доводи засудженої про те, що на її утриманні є неповнолітня онука при перевірці не підтвердилися.

Своє рішення про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд належним чином умотивував і колегія суддів знаходить це рішення переконливим.

Підстав для пом'якшення покарання, у тому числі й застосування ст. 69 КК України, колегія суддів не знаходить. Призначене покарання є необхідним і достатнім.

Доводи захисника про грубі порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи в апеляційному суді не відповідають матеріалам справи.

Порушень права засудженої на захист не виявлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та захисникаОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 23 травня 2008 року щодо ОСОБА_1- без зміни.