Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 16 жовтня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останньої на судові у даній справі.

Вироком Київського районного суду м.Полтави від 28 квітня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судиму,

засуджено:

- за ч.3 ст. 191 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку та обліку товарно-матеріальних цінностей строком 2 роки;

- за ч.2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку та обліку товарно-матеріальних цінностей строком 2 роки, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено за сукупністю злочинів покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку та обліку товарно-матеріальних цінностей строком 2 роки.

Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бріг" 47 252 грн. 22 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, з квітня по грудень 2003 року, працюючи головним бухгалтером ТОВ "Бріг", будучи службовою особою, складала та видавала завідомо неправдиві документи на переказ грошових коштів вказаного товариства на рахунки суб`єктів господарювання, а також підробила довіреності на отримання від них товарно-матеріальних цінностей, що спричинило тяжкі наслідки товариству та зловживаючи своїм службовим становищем, привласнила майно ТОВ "Бріг" на загальну суму 47 252 грн. 22 коп. за таких обставин.

ОСОБА_1, з квітня по грудень 2003 року, використовуючи можливості електронної системи "Клієнт-банк" та доступ до секретного електронного коду-підпису товариства, шляхом складання та видачі в електронній формі завідомо неправдивих документів на перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ "Бріг", багаторазово перераховувала кошти товариства на рахунки різних приватних підприємців та фірм, як оплату за будівельні матеріали та інші товари, які використовувала для власних цілей для ремонту та облаштування своєї квартири.

Після проведення вказаних перерахувань, ОСОБА_1, з квітня по грудень 2003 року з метою отримання товарно-матеріальних цінностей від суб`єктів господарювання, на рахунок яких були переховані кошти ТОВ "Бріг", шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, у придбаних нею довіреностях, підробила підписи в графах підписів керівника підприємства та особи, яка отримала довіреність, а також заповнювала бланки довіреностей без даного їй на це права у довіреностях на отримання товарів, що виконані на бланках суворої звітності.

Таким чином, протягом квітня-грудня 2003 року, ОСОБА_1, на підставі 85 підроблених довіреностей отримала товарно-матеріальні цінності на загальну суму 36 924 грн. 80 коп., оплату за які здійснила за рахунок ТОВ "Бріг".

Також, ОСОБА_1, з квітня по грудень 2003 року, використовуючи можливості електронної системи "Клієнт-банк" та доступ до секретного електронного коду підпису товариства, шляхом складання та видачі завідомо неправдивих документів в електронному вигляді, перераховувала кошти з поточного рахунку ТОВ "Бріг" на власний розрахунковий рахунок, що був відкритий в Октябрському відділені Ощадбанку №3 у м.Полтаві, а всього перерахувала 10 327 грн. 42 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 366 КК України скасовано, а кримінальну справу в цій частині направлено на додаткове розслідування. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою за ч.3 ст. 191 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку та обліку товарно-матеріальних цінностей строком 2 роки.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вказує на те, що справа щодо неї сфабрикована та розглянута з обвинувальним ухилом. Зазначає про неправильну кваліфікацію її дій, оскільки в них відсутня така кваліфікуюча ознака як повторність і вважає, що їх необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 191 КК України, наводячи відповідні доводи. Висновки суду грунтуються на припущеннях та суперечливих доказах. З урахуванням наведених доводів, просить пом`якшити призначене їй покарання, обмежившись відбутим строком покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію її дій за ч.3 ст. 191 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколів слідчих дій, даними аудиторського звіту, повідомленням ВАТ "Державного ощадбанку України", платіжними дорученнями, висновками судово-почеркознавчих та судово-економічної експертиз, а також іншими вказаними у вироку доказами.

Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, про необгрунтованість її засудження та неправильну кваліфікацію дій. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 намагається у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, так і дані про особу винної. А отже, підстав для пом`якшення призначеного їй покарання, про що йдеться у касаційній скарзі засудженої, не має.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м.Полтави від 28 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2008 року залишити без задоволення.