Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 14 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

За вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 грудня 2005 року

засуджений за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в державних органах строком на 3 роки та з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 3 роки з покладенням відповідних обов'язків, що передбачені у ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 5 вересня 2007 року із вироку було виключено рішення суду першої інстанції про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна. В решті цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1, який працював на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського району, визнано винуватим у тому, що 26 січня 2001 року, приблизно о 12 год. 30 хв., в приміщенні свого службового кабінету по вул. Гвардійській, 19 у м. Могилів-Подільський, він отримав від ОСОБА_3хабар в сумі 250 грн. за не направлення до суду подання щодо останнього про порушення кримінальної справи за умисне перешкоджання виконанню рішення Могилів-Подільського районного суду Вінницької області стосовно стягнення заборгованості з ТОВ "Вендинчанське".

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на ряд обставин. Зокрема, засуджений указує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого йому обвинувачення, а також допустив у ході судового слідства неповноту і однобічність, у зв'язку з чим вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам даної справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове задоволення скарги засудженого у зв'язку з необхідністю виключення із судових рішень такої кваліфікуючої ознаки як вимагання хабара, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що цю скаргу слід задовольнити частково.

Із змісту мотивувальної частини вироку видно, що кваліфікуючи неправомірні дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368 КК України суд першої інстанції визнав його винуватим в одержанні хабара, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням хабара. Зазначений висновок суду не можна вважати обґрунтованим, оскільки, як вбачається із змісту обвинувального висновку, в пред'явленому ОСОБА_1обвинуваченні за ч.2 ст. 368 КК України така кваліфікуюча ознака злочину як вимагання хабара не зазначена. Відсутні у матеріалах справи і дані про те, що пред'явлене ОСОБА_1обвинувачення було змінено у передбаченому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 275 КПК України вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_1обвинувачення та допустив помилку, у зв'язку з чим указана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню. Указана помилка залишилась без належного реагування і з боку апеляційного суду під час перевірки справи за апеляцією засудженого.

Питання призначення засудженому покарання, з урахуванням внесених апеляційною інстанцією змін, суд першої інстанції вирішив відповідно до вимог ст. 65 КК України. Касаційних підстав вважати неправильним рішення судових інстанцій у цій частині не має.

В ході перевірки матеріалів кримінальної справи не знайшли свого підтвердження викладені у скарзі ОСОБА_1 доводи стосовно порушення його права на захист. Зокрема, як видно із змісту відповідного повідомлення, долученого до матеріалів справи, про дату розгляду даної справи в апеляційному суді було повідомлено у тому числі й захисника ОСОБА_2 Відповідно до ч.3 ст. 362 КПК України неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи. При цьому, в ухвалі апеляційного суду від 5 вересня 2007 року відсутні будь-які дані щодо відсторонення від участі у судовому засіданні захисника ОСОБА_2

На думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень викладені у його касаційній скарзі посилання на порушення його прав на захист у зв'язку з тим, що захисник ОСОБА_2. продовжував здійснювати його захист після спливу строку довіреності на юридичну допомогу, оскільки, як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи у різних судових інстанціях, у тому числі у Верховному Суді України, будь-яких заперечень чи клопотань з цього приводу від ОСОБА_1 не надходило.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду, колегією суддів по справі не виявлено.

За змістом ч.1 ст. 398 КПК України до компетенції касаційного суду не відносяться питання неповноти, однобічності судового слідства або перевірка відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Тому викладені у касаційній скарзі засудженого посилання на такі обставини не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Крім того, із матеріалів справи видно, що аналогічного змісту доводи ОСОБА_1 були предметом розгляду апеляційною інстанцією під час перевірки вироку апеляційним судом, який визнав їх безпідставними, зазначивши згідно ст. 377 КПК України у своєму рішенні відповідні мотиви.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 5 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити - виключити із цих рішень висновки про наявність у діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, як вимагання хабара.