Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 14 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 14 травня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений: за п.п. 6, 8, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на тринадцять років з конфіскацією майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

громадянин України,

такий, що судимості не мав,

засуджений: за п.п. 6, 8, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років з конфіскацією майна.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України виправдані.

Питання про речові докази судом вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України, а доля судових витрат залишилась невирішеною.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними і засуджено за злочини, які вони вчинили за наступних обставин.

30 жовтня 2007 року приблизно о 23-ій годині ОСОБА_2. і ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і діючи з умислом на відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою між собою, прибули до приміщення автомийки, що на вулиці Паустовського, 34, в м. Одесі, де вони працювали. Там ОСОБА_1 повідомив сторожа ОСОБА_3, що хоче забрати паспорта і що це дозволив йому зробити власник автомийки. ОСОБА_3 повірив йому і провів ОСОБА_1 у приміщення диспетчерської кімнати, де зберігались паспорти працівників, а ОСОБА_2. залишився на вході до цього приміщення.

У диспетчерській кімнаті ОСОБА_1 у присутності сторожа відкрито викрав із тумбочки гроші в сумі 100 гривень та мобільного телефона "LG C 3600" вартістю 100 гривень, які належали потерпілійОСОБА_4 Помітивши це, сторож ОСОБА_3, виконуючи свій службовий обов'язок, наказав ОСОБА_1 повернути гроші та мобільного телефону і з метою затримання, схопив його за одяг. Побоюючись бути затриманим, ОСОБА_1 крикнув ОСОБА_2 щоби той втрутився в конфлікт і вдарив ОСОБА_3 ножем, якого той заздалегідь взяв з собою.

ОСОБА_2., діючи із ОСОБА_1 з умислом на заволодіння чужим майном із застосуванням небезпечного для життя і здоров'я потерпілого насильства, напав на ОСОБА_3 і з метою вбивства потерпілого із користі завдав йому не менше трьох ударів ножем у черевну порожнину і груди, від чого ніж поламався.

ОСОБА_1 приєднався до побиття ОСОБА_3 і напав на нього і з метою його вбивства наніс йому наявним у нього ножем не менше дев'яти ударів у життєво-важливі органи, внаслідок чого потерпілий впав на землю. Після цього ОСОБА_2. взяв у ОСОБА_1 ножа, яким наніс потерпілому ще три удари в шию, а ОСОБА_1, в свою чергу завдав йому два удари ногами в голову.

Позбавивши у такий спосіб життя ОСОБА_3, вони з місця пригоди зникли.

На вирок подані касаційні скарги з доповненнями, в яких:

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складів злочинів. Стверджує, що убивства ОСОБА_3 і розбійного нападу на нього не вчиняв;

- засуджений ОСОБА_2. просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання вмотивовує тим, що матеріали справи не містять достатніх даних про його причетність до злочинів стосовно ОСОБА_3 Крім того, стверджує, що органом досудового слідства було порушено його право на захист та застосовувались недозволені методи, внаслідок чого він обмовив себе в злочинах, яких не вчиняв. Вважає, що при розслідуванні справи була порушена її підслідність.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, а касаційні скарги безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знайшла.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у злочинах, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.

Доводи касаційних скарг засуджених про їх непричетність до розбійного нападу на потерпілого, поєднаного з його умисним убивством, на матеріалах справи не ґрунтуються, а тому є безпідставними.

Як видно з даних протоколу судового засідання ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково, а ОСОБА_2. - не визнав, і з приводу пред'явленого обвинувачення давали показання, які зводились до наступного.

Так, ОСОБА_1 стверджував, що ініціатором конфлікту з ОСОБА_3 був ОСОБА_2., який першим попхнув потерпілого, від чого той впав. Скориставшись цим, він зайшов у диспетчерську кімнату, звідки забрав мобільного телефона і розмінні монети. Виходячи з кімнати, побачив сторожа, який лежав без ознак життя. На вимогу ОСОБА_2 він ударив два рази взутою ногою в голову потерпілого. Заперечував свою участь у вбивстві ОСОБА_3 та наявність умислу і попередньої змови з ОСОБА_2 на вчинення цього злочину (т. 2, а.с. 65-67).

ОСОБА_2. у своїх показаннях заперечував свою причетність до позбавлення життя потерпілого і заволодіння майном. Стверджував, що йому невідомо, хто вбив сторожа, а ОСОБА_1 обмовляє його у вчиненні цього злочину (т. 2, а.с. 67-70).

Суд, навівши у вироку переконливі мотиви, на законних підставах відкинув наведені вище показання засуджених і при доведенні їх вини в інкримінованих цим вироком злочинах обґрунтовано визнав достовірними та взяв до уваги їх же показання, які вони давали на досудовому слідстві і в яких у подробицях розповідали про обставини вчинення ними злочинів.

Зокрема, зі змісту протоколів допиту ОСОБА_1 як підозрюваного та обвинуваченого видно, що ввечері 30.10.2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_2, який теж був п'яним, зайшли в приміщення боксу. Там їх зустрів сторож ОСОБА_3, якому ОСОБА_2. завдав удари ножем. Оскільки в того ніж зламався, то він наявним у нього ножем також наніс потерпілому два удари в груди і живіт.

Після цього із стола в диспетчерській кімнаті забрав гроші в сумі 100 гривень та мобільного телефону. Виходячи звідти, він, щоби потерпілого добити, взутими ногами ще двічі стрибнув на його голову (т. 1, а.с. 57-58, 75, 93-94; т. 2, а.с. 80, 157-158).

Такі ж фактично показання про обставини вчинення злочинів щодо ОСОБА_3 на допитах як підозрюваного та обвинуваченого давав і ОСОБА_2. При цьому він стверджував, що ініціатором нападу на потерпілого був ОСОБА_1, який забрав із столу гроші та мобільного телефону і на вимогу сторожа повернути їх не прореагував, а наказав застосувати до потерпілого фізичну силу і завдати ударів ножем, що він і зробив (т. 1, а.с. 46-47, 99-100; т. 2, а.с. 166-167, 121-122).

Свої показання про обставини вчинення злочинів ОСОБА_1 і ОСОБА_2. підтвердили на очній ставці між собою, а механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень з метою його вбивства продемонстрували на відтворенні обстановки і обставин події (т. 1, а.с. 71-73, 76-77; т. 2, а.с. 121-122).

Причетність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_3 підтверджується даними висновків судово-імунологічних експертиз, відповідно до яких виявлена на їх одязі кров за своїми біологічними ознаками схожа з кров'ю потерпілого (т. 1, а.с. 250-254; т. 2, а.с. 15-18).

Показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про час і місце скоєння злочину об'єктивно узгоджуються з даними протоколів огляду місця події, згідно з якими в приміщенні боксу автомобільної мийки, що на вулиці Паустовського, 34 в м. Одесі, 31.10.2007 року був виявлений труп ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті (т. 1, а.с. 5-23, 29-31; 107-110).

Продемонстрований засудженими на відтворенні обстановки і обставин події механізм заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень співпадає з даними висновку судово-медичної експертизи, відповідно до яких на трупі потерпілого було виявлено численні колено-різані рани, заподіяні колючо-різальним предметом, яким міг бути ніж. Мали місце на трупі ОСОБА_3 забита рана в центрі лобної області, крововиливи в центрі лобно-тім'яної області, на лівій половині обличчя, тощо. Смерть потерпілого настала від проникаючих колото-різаних ран шиї з пошкодженням м'язів та кровоносних судин, що зумовило масивну крововтрату (т. 1, а.с. 151-158; 159-167).

Із даних протоколу добровільної видачі видно, що ОСОБА_1 добровільно видав мобільний телефон марки "LG", якого він, за його ж показаннями, забрав із диспетчерської кімнати разом з розмінними грошима, і якого упізналаОСОБА_4 як належного їй (т. 1, а.с. 50; т. 2, а.с. 41).

Наведені у скаргах доводи про те, що засуджені на досудовому слідстві обмовили себе у злочинах щодо потерпілого внаслідок застосування до них недозволених методів, є безпідставними. Як видно із даних протоколів допитів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як підозрюваних та обвинувачених, дані слідчі дії проводились за участю їх захисників, що унеможливлювало застосування до них фізичного насильства чи психічного тиску. Крім цього, зазначені доводи були предметом перевірки і підтвердження не знайшли.

Характер, численність і локалізація всіх виявлених на трупі потерпілого тілесних ушкоджень свідчать про те, що вони були прижиттєвими, заподіяними невдовзі перед настанням смерті колючо-різальним предметом, яким міг бути вилучений з місця події ніж, в якому ОСОБА_1 впізнав саме те знаряддя злочину, яке він з ОСОБА_2 використовував при нанесенні потерпілому ударів. Про те, що саме цим ножем могли завдаватись удари потерпілому свідчать і дані висновку медико-криміналістичного дослідження (т. 2, а.с. 28-36, 87-110, 81-82).

Особливості комплексу наявних на трупі ОСОБА_3 тілесних ушкоджень з урахуванням знаряддя злочину, яке при цьому використовувалось, дали суду підстави для висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2. у ситуації, що склалася, діяли з умислом на умисне вбивство потерпілого.

На підтвердження обґрунтованості такого висновку свідчить та обставина, що, наносячи ножами значну кількість ударів у життєво-важливі органи ОСОБА_3, вони усвідомлювали і передбачали, що ніякий інший наслідок від їх дій, ніж його смерть, не настане, і хоча й не бажали, але свідомо припускали його настання.

Тому доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність у нього умислу на умисне вбивство ОСОБА_3 є неспроможними.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи цього засудженого про порушення його права на захист, бо як видно із них, починаючи з допиту ОСОБА_2 як підозрюваного, участь у справі брав захисник, який захищав його права і законні інтереси упродовж досудового слідства аж до його завершення.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 КПК України (в редакції від 19.04.2007 р.) у справах про злочини, передбачені ст. 115 КК України досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ. З огляду на це, доводи скарги ОСОБА_2 про порушення правил підслідності є безпідставними.

Належно дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у розбійному нападі на ОСОБА_3, поєднаному з його умисним убивством із користі та у зв'язку з виконанням ним службового обов'язку, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Дії засуджених за ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 8, 12, 187 ч. 4 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, а призначене їм покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм крим інально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку чи його зміни, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 14 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених - без задоволення.