Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 9 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця і жителя с. Куликівка,

раніше судимого:

- 15 липня 2003 року Куликівським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України на 140 годин громадських робіт;

- 26 серпня 2004 року тим же судом за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на 5 років

із випробуванням, із іспитовим строком 2 роки,

засуджено:

- за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на 3 роки без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено позбавлення волі на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, а також добровільно пройти курс протиалкогольного та протинаркотичного лікування.

Як визнав місцевий суд, на початку вересня 2007 року, ОСОБА_1, у місці, невстановленому слідством, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою 58,3 г і незаконно зберігав його без мети збуту.

11 грудня 2007 року, приблизно о 9 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 у нежилому приміщенні на вулиці Козацька, 11, у м. Городня Чернігівської області збув ОСОБА_2 1,5 г канабісу.

11 грудня 2007 року, приблизно о 16 годині 20 хвилин, при огляді домогосподарства на вулиці Козацькій, 11 було виявлено та вилучено 58,3 г у висушеному вигляді - особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, а також одну деформовану пластикову пляшку із нашаруванням на її внутрішній частині речовини темно-коричневого кольору, що містило особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу загальною масою у перерахунку на суху речовину - 0,07 г, котрі ОСОБА_1 зберігав без мети збуту.

В апеляційному порядку дана справа не переглядалася.

У касаційному поданні заступник прокурора Чернігівської області просить вирок суду змінити і виключити з нього кваліфікуючу ознаку ч.2 ст. 307 КК України "збут наркотичних засобів особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України".

Крім того, прокурор просить виключити з мотивувальної частини рішення суду про нестягнення судових витрат, а справу у цій частині направити до районного суду для вирішення питання про стягнення судових витрат у порядку ст.ст. 409, 411 КПК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, є правильним і прокурором не оспорюється.

Твердження прокурора про те, що суд безпідставно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України, як збут наркотичних засобів особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, не можна визнати обгрунтованим.

Як убачається зі справи, ОСОБА_1 на початку вересня 2007 року, незаконно придбав 58,3 г. канабісу, який незаконно зберігав без мети збуту до 11 грудня 2007 року, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 309 КК України.

Після цього, 11 грудня 2007 року, ОСОБА_1, за вказаних у вироку обставин, незаконно збув 1,5 г. канабісу.

За таких обставин, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за другим епізодом, як незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України.

Разом із тим, рішення суду про те, що судові витрати у виді вартості проведення досліджень та експертиз, відшкодуванню не підлягають, суперечить вимогам ст. 93 та 331 КПК України та роз'ясненням, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №11 (v0011700-95) (зі змінами, внесеними постановою від 3 грудня 1997 р. №12) "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат".

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вирок відносно ОСОБА_1 слід змінити та виключити із нього рішення суду про те, що судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вироку рішення суду про нестягнення судових витрати у виді вартості проведеного досліджень та експертиз.