Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 9 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1. на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 1 квітня 2008 року щодо ОСОБА_2.,

Вироком місцевого суду

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Желєзногорськ

Курської області Російської

Федерації, жителя с. Залізний Порт

Голопристанського району

Херсонської області,

такого, що не має судимості

в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до обмеження волі на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2:

- у доход держави 269 грн. 42 коп. судових витрат та 382 грн. 52 коп. витрат на лікування потерпілого;

- на користь ОСОБА_1. на відшкодування матеріальної шкоди 930 грн. 26 коп., та моральної - 6 000 грн.

Як визнав суд, 13 листопада 2006 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1, у селі Бехтери Голопристанського району Херсонської області, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_1., заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 1 квітня 2008 року апеляцію ОСОБА_1. залишено без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2. - без зміни.

У касаційній скарзі потерпілийОСОБА_1, не оспорюючи висновок суду щодо доведеності винності засудженого та правильність кваліфікації його злочинних дій, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати.

Як видно зі змісту скарги, потерпілий вважає, що висновок суду про те, що винний не перебував у стані алкогольного сп'яніння, не відповідає фактичним обставинам справи. У справі відсутня довідка про попередню судимість винного.

Призначене ОСОБА_2 покарання, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даними про його особу через м`якість.

Суд апеляційної інстанції доводи апеляції потерпілого не перевірив і не спростував їх.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги потерпілого, колегія суддів вважає, що підстав для їх задоволення немає.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, є правильним і потерпілим не оспорюється.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України, сумнівів не викликає.

Висновок суду про відсутності даних, які свідчили б про те, що ОСОБА_2 під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, є обгрунтованим, оскільки цей факт, як визнав у вироку суд, не підтверджений медичним висновком.

За таких обставин, посилання потерпілого на те, що суд неправильно виключив із обвинувачення цю обтяжуючу покарання обставину, не можна визнати підставним.

Не ґрунтується на матеріалах справи посилання ОСОБА_1. на те, що у справі відсутня довідка про судимість ОСОБА_2 (а/с 75-76).

Як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, перевірив усі доводи, наведені в апеляції потерпілого ОСОБА_1. та належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Зокрема, апеляційний суд перевірив доводи потерпілого про безпідставність виключення із обвинувачення ОСОБА_2 обтяжуючої покарання обставини (вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння), м`якість призначеного винному покарання, а також доводи потерпілого щодо лише часткового задоволення позовних вимог.

Призначаючи засудженому покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому суд урахував, що ОСОБА_2 судимості не має в силу ст. 89 КК України, на його утриманні малолітня дитина, завдана потерпілому шкода частково відшкодована.

За таких обставин, рішення суду про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, є обгрунтованим.

Підстав вважати, що призначене ОСОБА_2 покарання є м`яким, не вбачається.

У справі не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які потягли б скасування чи зміну судових рішень.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги потерпілому ОСОБА_1 відмовити.