Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 9 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2007 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

неодноразово судимого, останнього разу -

19 листопада 2002 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України

на три роки шість місяців позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі,

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 28 червня 2007 року під час сварки, що виникла в ході застілля в будинку АДРЕСА_1, тричі ударив ОСОБА_2 цеглиною по голові, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, перелому кісток черепа, забою головного мозку, ран і крововиливу правої тім'яної ділянки голови.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 4 березня 2008 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1. просить вирок та ухвалу скасувати, а справу - направити на додаткове розслідування. Твердить, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм КПК України (1001-05) . Вказує, що в основу вироку суд поклав його власні показання на досудовому слідстві, в яких він обмовив себе під тиском працівників міліції, а також суперечливі показання потерпілого і свідка, будь-яких інших доказів його вини у справі немає. Вважає, що заподіяв потерпілому тілесні ушкодження в стані сильного душевного хвилювання. Звертає увагу на те, що оригінал вироку і вручена йому копія цього вироку містять розбіжності. Зазначає, що суд апеляційної інстанції відповів не на всі доводи його апеляції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не має підстав для її задоволення.

Винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень матеріалами справи доведена.

Про застосування насильства до потерпілого детально розповідав сам засуджений на досудовому слідстві і в суді. Його показання зводилися до того, що під час застілля він з помсти декілька разів ударив ОСОБА_2 по голові цеглиною.

За словами потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_1 того вечора весь час йому чимось докоряв, а потім несподівано для присутніх вийшов до іншої кімнати, де взяв цеглину, якою наніс йому удари по голові.

Очевидець цієї події - свідок ОСОБА_3 підтвердив, що засуджений ударив потерпілого по голові, коли той сидів за столом і будь-яких протиправних дій щодо ОСОБА_1 не вчиняв.

За таких обставин, ураховуючи дані, які містяться у висновках судово- медичної експертизи про виявлення у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, походження яких можливе в час і за обставин, про які повідомив потерпілий, суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Даних про те, що ОСОБА_1 перебував у стані сильного душевного хвилювання, матеріали справи не містять. Зазначені доводи засудженого перевірялися судовими інстанціями і свого підтвердження не знайшли.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду, порушення ними норм КПК України (1001-05) , у тому числі тих, що регулюють право на захист, не встановлено.

Колегія суддів не знаходить підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.