Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 9 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2008 року.

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця та жителя м. Болехів Івано-

Франківської області, раніше судимого:

- 25 березня 2004 року Вільнянським

районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на 5 років;

- 14 вересня 2007 року Болехівським міським судом за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на один рік,

засуджено за ч.1 ст.187 КК України (2341-14) до позбавлення волі на чотири роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_1. за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання, призначеного вироком Болехівського міського суду від 14 вересня 2007 року, покаранням за цим вироком, остаточно призначено позбавлення волі на чотири роки.

Постановлено стягнути ізОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. на відшкодування матеріальної шкоди - 4 967 грн. та моральної - 3 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2008 року апеляцію прокурора задоволено частково, апеляцію засудженого залишено без задоволення. Вирок Болехівського міського суду від 12 грудня 2007 року змінено. Постановлено обчислювати початок строку відбування покарання ОСОБА_1. з 1 серпня 2007 року.

Як визнав суд, 27 липня 2007 року, ОСОБА_1. та особа, щодо якої матеріали справи виділено в окреме провадження, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля нічного магазину ПП "Азалія", що на вул. Д.Галицького, 143 у м. Болехів Івано-Франківської області, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_2., спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння та заволоділи його майном.

Особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, за вказаних у вироку обставин, спочатку завдала удар кулаком в обличчя потерпілому, а коли він упав, продовжила завдавати удари ногами. ОСОБА_1., з метою заволодіння чужим майном, приєднався до побиття потерпілого і разом із цією особою, завдавав ОСОБА_2. удари ногами у голову і тулуб. Коли потерпілий перестав чинити опір, ОСОБА_1. та інша особа, відтягли його у парк і неподалік від магазину "Меблі" продовжили завдавати йому удари. Після цього заволоділи його майном: грошима в сумі 277 грн., мобільним телефоном "Samsung SGH-С300", ключами від скутера та золотим браслетом, завдавши ОСОБА_2. шкоду на суму 1 247 грн.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодоОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особу засуджненого внаслідок м`якості. Вважає, що суд, призначивши винному покарання, не урахував, що ОСОБА_1. раніше притягувався до кримінальної відповідальності, виним у вчиненні злочину себе не визнав, шкоду потерпілому не відшкодував.

У касаційній скарзі та доповненні до неї, як видно із їх змісту, ОСОБА_1. вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно, матеріали справи щодо нього сфальшовано. Зазначає, що потерпілому удари не завдавав і не викрадав його майно.

Крім того, засуджений вважає, що суд безпідставно стягнув тільки з нього на користь потерпілого заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання прокурора та касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що касаційні подання прокурора та скарга засудженого підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Місцевий суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_2. та кваліфікував його злочинні дії за ч.1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я потерпілого, який зазнав нападу.

Як убачається із вироку, суд встановив, що ОСОБА_1. і особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, під час побиття потерпілого, заволоділи майном ОСОБА_2, а саме: грошима в сумі 277 грн., мобільним телефоном "Samsung SGH-С300" вартістю 480 грн., ключами від скутера, які не мають матеріальної цінності та золотим браслетом вартістю 490 грн., заподіявши ОСОБА_2. шкоду на загальну суму 1 247 грн.

При цьому, суд дійшов висновку, що розбійний напад ОСОБА_1. вчинив без попередньої змови із особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження.

Із матеріалів справи також видно, що після вчинення розбійного нападу, ОСОБА_1. залишив місце злочину із викраденим майном і разом із ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на таксі поїхали у с. Витвиця Долинського району.

Особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, самостійно заволоділа скутером DT-50Q-4 "Arteko", що належав потерпілому ОСОБА_2., вартістю 4 200 грн.

Суд, визнавши що під час нападу у потерпілого іншою особою було викрадено скутер, постановив стягнути ізОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2. всю заподіяну злочином матеріальну шкоду, тобто й вартість викраденого не ним скутера.

Вказана помилка суду першої інстанції залишилася поза увагою апеляційного суду.

Що стосується посилання прокурора на м`якість призначеного покарання, то колегія суддів вважає, що на доводи прокурора з цього питання апеляційний суд не дав належної відповіді.

Залишаючи вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1. покарання, апеляційний суд не навів докладні мотиви і підстави відхилення апеляції прокурора.

Оскільки ухвала апеляційного суду не містить умотивованого висновку щодо міри покарання, а доводи прокурора фактично залишилися без розгляду, таке рішення суду не можна вважати законним й обгрунтованим.

При новому розгляді суду слід неухильно дотриматися вимог закону, урахувати наведене, а також перевірити доводи наведені у касаційних поданні прокурора та скарзі засудженого і прийняти рішення, яке відповідало б вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційну скаргу засудженогоОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.