Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 9 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 8 липня 2008 року, яким частково скасовано вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 25 березня 2008 року про засудження

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він уночі ІНФОРМАЦІЯ_2 в лісовому масиві, що неподалік с. Чернещина Овруцького району в салоні свого автомобіля ВАЗ - 21093 НОМЕР_1 із ревнощів умисно наніс своїй дружині ОСОБА_3 численні удари ножем у груди й інші частини тіла і вбив її.

Своїм вироком апеляційний суду скасував зазначений вирок місцевого суду в частині покарання ОСОБА_2 і призначив йому за ч. 1 ст. 115 КК України дванадцять років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок. Твердить, що він наніс своїй дружині ОСОБА_3 численні удари ножем тому, що вона першою вдарила його цим ножем. Зазначає, що коли бив потерпілу, то свої дії не контролював. Просить пом'якшити покарання, бо сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину і пристарілу матір, не судимий, позитивно характеризується, добровільно відшкодував збитки.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ потерпілого ОСОБА_1, який просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 в умисному вбивстві своєї дружини ОСОБА_3 підтверджується перевіреними доказами і є обгрунтованим. Твердження в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_2 не мав умислу вбивати потерпілу, безпідставні.

На досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_2 стверджував, що він постійно сварився з потерпілою, оскільки підозрював її у зрадах. Жили окремо. Він наполягав на цій зустрічі з дружиною. Неодноразово телефонував їй і ця зустріч відбулася. Дружину зустрів після опівночі. Автомобілем вони виїхали до лісового масиву. Там чергова сварка не забарилась, і він зі словами "ось ти і попалась" схопив ножа і наніс потерпілій численні удари куди бачив.

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_2 розповів і показав, де й за яких обставин він позбавив життя своєї дружини ОСОБА_3 Ці його показання в деталях збігалися з тими даними, що містяться в протоколі огляду місця події.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджували, що засуджений дійсно конфліктував із своєю дружиною, бив її, погрожував убивством.

Судово-медичною експертизою встановлено, що на ножі, одязі засудженого була кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_3 не виключено.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки, що викликало масивну крововтрату з двобічним пневмотораксом, що ускладнився розвитком травматичного шоку. Рани заподіяно гостроріжучим предметом, яким могло бути лезо ножа, виявленого на місці події, і долучено до матеріалів справи як речовий доказ.

Отже, доводи в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_2 не мав умислу на вбивство ОСОБА_3, є безпідставними.

Версія ОСОБА_2 про те, що він наніс потерпілій удари ножем, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, перевірялась і свого підтвердження не знайшла.

Зазначені дії ОСОБА_2 за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України. Кваліфікація дій засудженого колегією суддів під сумнів не ставиться.

Покарання ОСОБА_2 призначене апеляційним судом із додержанням вимог ст. 65 КК України. Ним учинено особливо тяжкий злочин, яким завдано тяжкі наслідки. Апеляційний суд у повній мірі врахував також усі обставини, які пом'якшують покарання, у тому числі ті, про які йдеться в касаційній скарзі. Тому підстав для пом'якшення призначеного покарання немає.

Даних про те, що судові інстанції чи органи досудового слідства допустились необ'єктивності або упередженості під час розслідування чи розгляду справи в суді, не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. 393 - 394 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 8 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.