Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 9 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постановлені щодо ОСОБА_4 судові рішення.

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Черкаси, не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, із позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади строком на 2 роки, із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 заподіяну злочином матеріальну шкоду на користь ТОВ "ФосАгро-Україна" - 889 160 грн., ТОВ "РосАпатітІнвест" - 689 200 грн., ВАТ "Черкаське обласне підприємство АгроТехСервіс" - 240 707 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, працюючи директором ПП "ХімІмпекс" і будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, уклавши з ТОВ "ФосАгро-Україна" та ТОВ "РосАпатітІнвест" договори складського зберігання мінеральних добрив, із липня по березень 2007 року, не отримавши дозволу цих підприємств, на порушення договорів складського зберігання, із метою привласнення чужого майна, розпродавав мінеральні добрива іншим підприємствам та фізичним особам, спричинивши ТОВ "ФосАгро-Україна" шкоду на загальну суму 857 200 грн., ТОВ "РосАпатітІнвест" - 658 300 грн. Крім того, ОСОБА_4, діючи від імені ПП "ХімІмпекс", із метою привласнення чужого майна, уклав із ВАТ "Черкаське обласне підприємство "АгроТехСервіс" договір на поставки мінеральних добрив, та 26 лютого 2007 року, отримавши 240 707 грн., привласнив їх, використавши на потреби ПП "ХімІмпекс".

У касаційних скаргах захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважають, що воно є занадто суворим, Указують, що судом не взято до уваги сприяння ним потягом усього досудового та судового слідства встановленню істини у справі, добровільне відшкодування засудженим значної частини збитків, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом другої групи з дитинства, батьків-пенсіонерів. Зазначають, що ОСОБА_4, знаходячись поза межами місць позбавлення волі, буде мати можливість відшкодувати іншу частину заподіяної злочином шкоди. Просять змінити судові рішення та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, є правильним і засудженим не оскаржується.

Як видно з вироку, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд, згідно вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, зокрема, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проте, заподіяну злочином шкоду в особливо великому розмірі не відшкодував.

Тому суд визнав можливим призначити засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 5 ст. 191 КК України.

Разом із тим, суд дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, оскільки наведені вище обставини, на які посилаються у скарзі захисники, виходячи з даних конкретних обставин справи, не можуть бути підставою й для звільнення ОСОБА_4 згідно ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляцій захисників, аналогічні доводам касаційних скарг, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Даних, які б свідчили, що у справі стосовно ОСОБА_4 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року щодо ОСОБА_4 без зміни.