Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 7 жовтня 2008 року справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За вироком апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2008 року засуджені:

за п.6 ч.2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.2 ст. 15 та п.1 ч.2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна;

за ст. 198 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 396 КК України на 2 роки позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки, та поклав на засудженого ряд обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На відшкодування заподіяної моральної шкоди суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 26 000 грн. Крім того, судом постановлено рішення про стягнення із ОСОБА_3 судових витрат.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винуватими у вчиненні злочинів при указаних у вироку обставинах.

Зокрема, як зазначив суд, ІНФОРМАЦІЯ_1, біля 19 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, засуджений ОСОБА_3, з метою вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_5, заманив його на околицю с. Долішній Лужок, де завдав йому декілька ударів сокирою по голові. Маючи намір позбавити потерпілого життя з тим, щоб заволодіти його майном, ОСОБА_3 завдав ОСОБА_5 чисельних ударів сокирою по голові, що спричинило його смерть. Після цього засуджений заволодів особистим майном та грошима ОСОБА_5 на загальну суму 1875 грн. Під час вчинення указаних дій ОСОБА_3 також намагався умисно завдати потерпілому ОСОБА_6 удар сокирою по голові. Але, у зв'язку з тим, що потерпілий чинив ОСОБА_3 опір, ухилявся від удару, втікав від засудженого, ОСОБА_3 не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, чим вчинив, як зазначив суд у вироку, закінчений замах на умисне вбивство двох осіб. Засуджений ОСОБА_4, який був присутній на місці указаних подій, але не був обізнаним щодо злочинних намірів ОСОБА_3, після вчинення останнім розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_5, допоміг йому відтягнути труп у кущі та прикидати його гілками. Крім того, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 частину майна ОСОБА_5 - мобільний телефон та гроші у сумі 200 грн., завідомо знаючи, що це майно отримано злочинним шляхом.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 указує на те, що судове слідство по даній справі проведено неповно і однобічно. На її думку свої висновки суд зробив на підставі суперечливих доказів, не зазначивши у вироку чому він бере до уваги одні докази і відкидає інші. Потерпіла зазначає, що по справі були встановлені докази, які свідчать про те, що вбивство ОСОБА_5 засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили з корисливих мотивів і за попередньою змовою між собою, а також про можливу причетність до вчинення цього злочину ОСОБА_6. Вважає неправильною указану у вироку кваліфікацію дій засуджених, що призвело, на її думку, до призначення засудженим м'якого покарання. У зв'язку з цим вона просить касаційну інстанцію постановити відповідне рішення.

На скаргу потерпілої захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_1 подали свої заперечення, у яких вони просять скаргу потерпілої залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 та висновок прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні ними указаних у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, а стосовно причетності ОСОБА_3 до умисного вбивства ОСОБА_5, під час вчинення на нього розбійного нападу, ніким не оспорюються.

Що ж стосується викладених у скарзі потерпілої доводів про наявність по справі доказів, які на її думку свідчать про те, що умисне вбивство ОСОБА_5 вчинено ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, а також про можливу причетність до вчинення цього злочину потерпілого ОСОБА_6, то колегія суддів розцінює їх як безпідставні, оскільки вони не підтверджуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зроблений судом першої інстанції аналіз матеріалів справи указує на те, що як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував не тільки наявність між ним та ОСОБА_3 попередньої змови на розбійний напад та вбивство ОСОБА_5, а й будь-яку причетність до вчинення злочинних дій щодо цієї особи. У той же час ОСОБА_4 не заперечував, що після вчинення вбивства ОСОБА_5 засуджений ОСОБА_3 дійсно передав йому 200 грн. та мобільний телефон потерпілого.

ОСОБА_3 у судовому засіданні також не підтверджував причетність ОСОБА_4 до вбивства ОСОБА_5 На початку досудового слідства ОСОБА_3 указував на те, що між ним та ОСОБА_4 була розмова про вчинення нападу та вбивства ОСОБА_5 з метою заволодіння грошима потерпілого. Але, надалі він цих обставин не підтверджував і давав показання про вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 самостійно, без участі ОСОБА_4 Зокрема, із змісту показань ОСОБА_3 видно, що він декілька раз ударив потерпілого сокирою по голові. Разом з ОСОБА_4 вони відтягували труп ОСОБА_5 з місця події. Підтверджував засуджений і те, що частину забраних у потерпілого грошей він віддав ОСОБА_4

Ні під час досудового слідства, ні у ході судового розгляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не давали показань про причетність ОСОБА_6 у будь-якій формі до вчинення неправомірних дій щодо ОСОБА_5 Разом з тим, із показань потерпілого ОСОБА_6 видно, що ОСОБА_3 з сокирою у руках нападав не тільки на ОСОБА_5, а й на нього. Але він захищався, а потім втік від засудженого. ОСОБА_4 у цьому ніякої участі не брав. Крім того, потерпілий підтвердив, що ОСОБА_4 допомагав ОСОБА_3 приховувати труп ОСОБА_5, а також і те, що після вбивства ОСОБА_5 засуджений ОСОБА_3 обшукував одяг потерпілого у пошуках грошей та мобільного телефону, який він пізніше передав ОСОБА_4 разом з частиною грошей потерпілого.

Приймаючи до уваги наведені обставини, та з огляду на відсутність по даній справі інших достовірних доказів, які б об'єктивно свідчили про наявність між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 попередньої змови на умисне вбивство ОСОБА_5 із корисливих мотивів, а також про причетність до цього ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що умисне вбивство ОСОБА_5 вчинено ОСОБА_3 самостійно з корисливих мотивів під час розбійного нападу на потерпілого.

Наведені у мотивувальній частині вироку обґрунтування такого висновку, де суд дав відповідну оцінку доказам і указав, які з них і чому він визнає за достовірні, а які вважає недостовірними, відповідають даним, встановленим під час дослідження цих доказів у судовому засіданні.

У зв'язку з цим безпідставними є посилання у скарзі потерпілої на те, що суд першої інстанції не зазначив у вироку чому він взяв до уваги одні докази і безмотивно залишив поза увагою інші.

Інших доказів, які б ставили під сумнів правильність указаних висновків суду першої інстанції по справі встановлено не було.

З врахуванням зазначених судом першої інстанції у вироку обставин вчинення засудженими злочинів та з врахуванням викладених у скарзі потерпілої доводів, немає касаційних підстав вважати неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_3 за п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України та за ч.2 ст. 15 і п.1 ч.2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_4 за ст.ст. 198, 396 КК України.

Що стосується призначеного засудженим покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також характеризуючі засуджених дані.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок по справі не встановлено. Відсутні посилання на такі порушення і у касаційній скарзі потерпілої.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2008 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.