Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 7.03.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на два роки виправних робіт з утриманням 20% заробітної плати в дохід держави,

за ст. 297 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 остаточно призначено чотири роки.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_6, щодо якого справа закрита 12.06.2004 року в зв’язку із застосуванням амністії, в березні-червні 2003 року вчинили викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання.

Крім того, в кінці 2004 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7, який засуджений вироком цього ж суду від 14.10.2004 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, щодо яких справу закрито в зв’язку з передачею їх на поруки, таємно викрали майно Сатанівського комбінату комунальних послуг на загальну суму 1 740 гривень.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну вироку щодо ОСОБА_5 в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 був виданий правоохоронними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності лише за ст. 297 та ч. 2 ст. 185 КК України, а тому з вироку слід виключити рішення суду про призначення остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 9 Конституції України ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

У ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справ (далі – Конвенція), ратифікованої Верховною Радою України згідно із

Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (240/94-ВР) передбачено, що без згоди запитуваної договірної сторони видану особу не можна притягати до кримінальної відповідальності або покарання за здійснення до її видачі злочину, за який вона не була видана.

Як убачається з матеріалів справи, 13 квітня 2004 року Городоцький районний суд Хмельницької області (т. 1 а. с. 64), а 29 червня 2004 року слідчий Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області (т. 2 а.с.37) оголосили ОСОБА_5 у розшук, а постановою районного суду від 22 жовтня 2008 року щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. ОСОБА_5 було затримано на території Російської Федерації 7 жовтня 2008 року.

Відповідно до клопотань Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України прийнято рішення Генеральним прокурором Російської Федерації про видачу ОСОБА_5 для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку предметів, що знаходяться в місці поховання та таємне чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб – злочини, передбачені ст. 297, ч. 2 ст. 185 КК України.

Незважаючи на це, Городоцький районний суд Хмельницької області на підставі ст. 71 КК України частково приєднав до покарання, призначеного ОСОБА_5 за дані злочини, невідбуте покарання за попереднім вироком від 7.03.2002 року, на що згоди запитуваної сторони не було. Тобто суд порушив вимоги Конвенції та вийшов за межі домовленості між Російською Федерацією й Україною.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок слід змінити та виключити з нього рішення про призначення засудженому покарання на підставі ст. 71 КК України.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від

16 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити .

Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 297 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів – на три роки шість місяців позбавлення волі.