Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

і захисника ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні 16 вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України,

судимий 27.04.2007 року Козелецьким районним

судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України

на три роки позбавлення волі зі звільненням

відповідно до ст. 75 КК України від покарання

з випробуванням протягом 1 року 6 місяців,

засуджений до позбавлення волі:

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років з конфіскацією всього майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на дев'ять років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на тринадцять років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і ОСОБА_1 за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

громадянин України, такий,

що судимості не мав,

засуджений до позбавлення волі:

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років з конфіскацією всього майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на десять років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років з конфіскацією всього майна.

Доля речових доказів вирішена відповідно до положень ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними і засуджено за злочини, які вони, як установив суд першої інстанції, вчинили за таких обставин.

24 вересня 2007 року приблизно о 22-ій годині ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і діючи за попередньою змовою між собою та з умислом на умисне вбивство ОСОБА_3 з корисливих мотивів, на автодорозі Десна-Остер поблизу повороту на с. Лутава Козелецького району Чернігівської області вчинили розбійний напад на потерпілого.

Під час розбою засуджені нанесли ОСОБА_3 удари руками і ногами в різні частини тіла, в т.ч. і голову, почергово кидали на неї колесо від легкового автомобіля.

Умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_3 тілесні ушкодження, в тому числі й переломи під'язикової кістки, щитовидного і персневидного хрящів, які зумовили механічну асфіксію, від якої настала смерть потерпілого.

Доводячи до кінця умисел на заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_2 забрав у нього мобільний телефон "Сіменс" зі стартовим пакетом, загальна вартість яких становила 245 гривень.

На вирок надійшли касаційні скарги, в яких:

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити і пом'якшити покарання. Своє прохання вмотивовує тим, що його роль у побитті ОСОБА_3 була другорядною, умислу на його вбивство не мав і удари йому наносив під впливом ОСОБА_2 Вважає, що призначене йому покарання є несправедливим внаслідок суворості, оскільки судом не враховані його щире каяття і сприяння розкриттю злочину, а також наявність батьків похилого віку, які потребують його допомоги;

- захисник ОСОБА_4 також порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_2 та пом'якшення покарання. Стверджує, що його підзахисний не був ініціатором злочинів щодо потерпілого, у вчиненому щиро розкаявся, що давало суду підстави для призначення йому менш суворого покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_6 на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який не вбачав підстав для задоволення касаційних скарг, оскільки вважав вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, підстав для їх задоволення колегія суддів не знайшла.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в злочинах, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у злочинах, а тому суд мав врахувати таку обставину як пом'якшуючу його покарання, на матеріалах справи не ґрунтуються.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_2 своєї вини у побитті ОСОБА_3 та заволодінні належним йому майном не визнавав і стверджував, що потерпілого не бив, а лише допоміг ОСОБА_1вкинути його труп в озеро.

Недивлячись на те, що ОСОБА_2 заперечував свою участь у побитті ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, такий факт підтверджується наступними доказами.

Так, із досліджених у судовому засіданні показань ОСОБА_1 видно, що ініціатором заволодіння належним ОСОБА_3 телефоном був ОСОБА_2, який першим почав бити потерпілого, а потім запропонував його вбити щоби той про їх протиправні дії не повідомив у міліцію. Саме для досягнення цієї мети вони почергово кидали на ОСОБА_3 автомобільне колесо в зборі, а коли той знепритомнів і не подавав ознак життя, завезли його на підводі до Солонецького озера, де, прив'язавши до трупа те ж автомобільне колесо, скинули його з мосту у воду. Перед тим ОСОБА_2 забрав у потерпілого мобільний телефон.

Суд, навівши у вироку переконливі мотиви, на законних підставах відкинув наведені вище показання ОСОБА_2 і при доведенні його вини в інкримінованих цим вироком злочинах обґрунтовано визнав достовірними та взяв до уваги показання ОСОБА_1, у яких той в подробицях розповідав про обставини вчинення спільно з ОСОБА_2 злочинів щодо потерпілого.

На підтвердження правильності такого рішення суду слугують ті обставини, що показання ОСОБА_1 об'єктивно узгоджуються з іншими наявними у справі доказами, зокрема, з даними протоколу огляду місця події від 26.09.2007 року, відповідно до яких в озері Солонецьке біля берега був виявлений прив'язаний до автомобільного колеса труп ОСОБА_3, з даними протоколу добровільної видачі ОСОБА_2 належного ОСОБА_3 мобільного телефону, тощо.

Свої показання про обставини вчинення злочинів щодо ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_1 підтвердив на очній ставці з ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 189-194).

Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи № 186 від 28.09.2007 року на трупі ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: крововиливу в м'які тканини голови, забою головного мозку, дифузного крововиливу в м'які оболонки головного мозку, крововиливу в шлуночки мозку, а також закритого перелому кісток і хрящів носа, закритого двобічного перелому нижньої щелепи, двох забійних ран на голові, шістьох синців на обличчі, крововиливу в нижню губу, множинних синців на грудній клітці, чотирьох синців з двома саднами на руках та одного синця та одного садна на лівій нозі, перелому 5-6 ребер справа, переломів під'язикової кістки, щитовидного та персневидного хрящів.

За висновком експерта смерть ОСОБА_3 настала внаслідок механічної асфіксії, яка була зумовлена переломами під'язикової кістки, щитовидного та персневидного хрящів (т. 1, а.с. 81-99).

Проаналізувавши наведені вище докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розбійному нападі на ОСОБА_3, поєднаному з його умисним вбивством із користі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, і правильно кваліфікував їх дії за ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12, 187 ч. 4 КК України (2341-14) .

Призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення, про що йдеться в касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку чи його зміни, колегія суддів при перевірці справи в касаційному порядку не встановила.

Колегія суддів в обговорення доводів, наведених ОСОБА_2 в доповненні до касаційної скарги його захисника ОСОБА_4, не входить, оскільки кримінально-процесуальним законом право засудженого на внесення такого доповнення не передбачено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.