Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 січня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Рибальське Татарбунарського району

Одеської області, громадянина України,

не судимого,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця с. Дивізія Татарбунарського району

Одеської області, громадянина України,

такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця с. Кочкувате Татарбунарського району

Одеської області, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі кожного.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладенням на них обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

21 жовтня 2007 року приблизно о 00 годин, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, умисно, з метою крадіжки чужого майна, таємно відкрив ключем навісний замок калитки винцеху ВАТ "Україна", розташованого на окраїні с. Дивізія Татарбунарського району Одеської області, проникли у двір вказаного цеху. Демонтувавши металеві прути віконної решітки підвалу приміщення винного цеху, брати ОСОБА_1, ОСОБА_2 проникли всередину підвального приміщення, а ОСОБА_2, залишившись у дворі, приймав через віконний отвір картонні ящики, в яких знаходилися пластикові пляшки з рослинною олією "Сонячна долина".

Після цього ОСОБА_1 відкрив ворота території винцеху, а ОСОБА_3 підігнав у двір орендований ним автомобіль ВАЗ 2101 д/н НОМЕР_1 з причепом "Одисей" д/н НОМЕР_2, на який вони разом з ОСОБА_2 завантажили 56 ящиків з рослинною олією на загальну суму 7 702 грн. 80 коп. та з місця злочину втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини засуджених та правильність кваліфікації їх дій, порушує питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому посилається на те, що суд, прийнявши рішення про дослідження доказів в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України належним чином не з'ясував позицію підсудних щодо заявленого цивільного позову, а також, заслухав справу без участі потерпілого, його думку щодо такого порядку дослідження доказів, чим обмежив права потерпілого при судовому розгляді справи.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Посилання прокурора на те, що при розгляді справи суд, прийнявши рішення про дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, порушив вимоги зазначеного закону, оскільки не з'ясував думку представника цивільного позивача з цього питання, а також недостатньо з'ясував позицію засуджених щодо розміру цивільного позову; безпідставно залишив цивільний позов без розгляду, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, представник цивільного позивача був своєчасно повідомлений про місце і час розгляду кримінальної справи, але в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, у зв'язку із чим суд у відповідності до вимог ст. 291 КПК України залишив цивільний позов без розгляду.

При вирішенні питання про обсяг доказів, що підлягають дослідженню суд, як видно з протоколу судового засідання, належним чином з'ясував в учасників судового розгляду обставини, які мають значення для цього. Зокрема, і щодо розміру цивільного позову, який підсудні визнали повністю в межах інкримінованої їм органами досудового слідства вартості викраденого майна.

За таких обставин підстав вважати, що під час розгляду справи судом були порушені вимоги кримінально-процесуального закону, і, зокрема, права цивільного позивача, як про це ставиться питання у касаційному поданні, немає.

Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і, дослідивши докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, вірно дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб із проникненням у сховище.

Дії засуджених за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 січня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - без зміни.