Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 28 серпня 2008 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 12 травня 2008 року, -

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

1976 року народження,

не судимий, -

засуджений:

- за ст. 115 ч. 1 КК України на 10 років позбавлення волі;

- за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п. п. 9, 13 КК України на 12 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно до відбування призначено 12 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 27 вересня 2007 року близько 2 години у с. Суботці Знам'янського району Кіровоградської області вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 та замах на умисне вбивство ОСОБА_4 з метою приховання попереднього вбивства.

Злочини, як визнав суд, вчинені за таких обставин.

Знаходячись у квартирі ОСОБА_3 в нетверезому стані, ОСОБА_1 продовжував розпивати спиртне з господаркою квартири. Коли остання повідомила, як "ясновидиця", що його співмешканка і малолітня дитина помруть, то ОСОБА_1 ножем, який взяв зі столу, наніс ОСОБА_3 дев'ять ударів у різні частини тіла, в тому числі - у життєво-важливі органи, внаслідок чого потерпіла на місці події померла.

Після вбивства, усвідомлюючи, що його може бути викрито у скоєнні злочину, з метою приховання вбивства ОСОБА_3, ОСОБА_1 зайшов до кімнати, де спав її чоловік ОСОБА_4, підійшов до нього і сплячому почав з великою силою здавлювати горло руками, щоб задушити.

Але злочин до кінця не довів, оскільки ОСОБА_4 прокинувся та вчинив активний опір, який ОСОБА_1 не зміг подолати, спричинивши при цьому потерпілому крововиливи в області шиї та садна на правій руці.

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2, покликається на неповноту досудового і судового слідства, оскільки не перевірялися інші версії вбивства ОСОБА_3, які свідчать про можливу причетність до вбивства інших осіб і, зокрема, її чоловіка ОСОБА_4, або ж самогубства ОСОБА_3.

Захисник просить прийняти до уваги, що одяг ОСОБА_1 досліджувався на предмет наявності на ньому слідів крові, яких не виявлено, і за показаннями дружини ОСОБА_1 прийшов додому чистий та не говорив, що саме він вчинив вбивство.

Захисник просить скасувати вирок, а справу - направити на додаткове розслідування.

Засуджений ОСОБА_1 також покликається на неповноту і однобічність досудового слідства, яким не здобуто об'єктивних доказів його винуватості.

Що ж стосується його зізнання на досудовому слідстві, то воно вчинене під впливом застосування психологічного тиску з боку слідчого.

Він покликається також і на порушення вимог кримінально-процесуального закону в суді, оскільки не вівся аудіозапис судового процесу.

ОСОБА_1 вважає, що засуджений необґрунтовано, просить вирок скасувати, а справу направити на дослідування.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у суді доказах, оцінених у сукупності.

В обґрунтування винності ОСОБА_1 суд цілком законно в числі інших послався на показання ОСОБА_1а на досудовому слідстві, дані ним у якості підозрюваного та обвинувачуваного у присутності захисника, які є достовірні і допустимі, оскільки узгоджуються з іншими об'єктивними доказами.

В них ОСОБА_1 фактично визнав себе винним в умисному вбивстві ОСОБА_3, яке, як випливає з цих показань, він вчинив, розгнівавшись на неї, коли вона, ворожачи, повідомила, що помруть його дружина і малолітній син.

ОСОБА_1 показав, що він взяв зі столу ніж і наніс ним удари потерпілій в область шиї, після чого ніж викинув у вікно.

За даними протоколу огляду місця події біля будинку, в якому мешкала ОСОБА_3, 27 вересня 2007 року було вилучено ніж.

З висновків інших експертиз вбачається, що на ножі виявлені два сліди, залишені вказівним пальцем правої руки ОСОБА_1а, а виявлена на клинку ножа кров могла походити від вбитої.

ОСОБА_1 на досудовому слідстві визнав, що після вбивства ОСОБА_3 він зайшов до кімнати, де спав ОСОБА_4, і там у нього виникла боротьба з останнім.

Потерпілий ОСОБА_4 як на досудовому слідстві, так і в суді, показав, що з ОСОБА_1 і покійною дружиною, в якої був день народження, він випив дві чарки і ліг спати. Прокинувся від того, що його душив за горло ОСОБА_1. Він вчинив активний опір, перекинувши ОСОБА_1а через диван. Після цього останній сказав: "Іди подивися, що ти наробив". Потерпілий показав, що, побачивши ОСОБА_3 на підлозі з закривавленою шиєю, він будучи розгубленим, слова ОСОБА_1а сприйняв так, що це сталося через нього, ОСОБА_4, і ОСОБА_3 покінчила життя самогубством. Він навіть не подумав, що це міг зробити ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила ці показання.

Об'єктивність показань ОСОБА_4 підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_6, до якої, як вона показала, прибіг заспаний і переляканий ОСОБА_4 викликати "швидку" і при цьому не обвинувачував ОСОБА_1, а сказав, що дружина покінчила життя самогубством.

Ці докази доводами касаційних скарг, які є припущеннями, не спростовуються.

Безпідставними є і доводи скарг ОСОБА_1а про застосування до нього психологічного тиску слідчим, оскільки первинні показання, в яких він також визнав себе винним, ОСОБА_1 давав і працівникові міліції Вовченку. Відмовляючись з особистих причин у присутності захисника ОСОБА_2 від відтворення обстановки і обставин події, ОСОБА_1 у власноруч написаній заяві зазначив, що він своєї вини не заперечує.

З заявами про застосування недозволених методів ведення слідства ОСОБА_1 в ході досудового слідства також не звертався.

Голослівними є його твердження і про порушення судом вимог ст. 87 КПК України, оскільки аудіозапис судового процесу ведеться на вимогу когось із учасників процесу.

Ніхто з учасників процесу такого клопотання не заявляв, а що стосується самого суду, то згідно з законом це є його правом, а не обов'язком.

Дії ОСОБА_1а за ст. ст. 115 ч. 1, 15 ч. 2, 115 ч. 2 п. п. 9, 13 КК України кваліфіковані правильно.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є справедливим.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 12 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.