Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 21 серпня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 16 травня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку смт. Клевань Рівненського району

Рівненської області, не судиму,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням товарно-матеріальних цінностей, строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, працюючи на посаді оператора-касира у приватного підприємця ОСОБА_2 та будучи матеріально відповідальною особою, 7-8 червня та 25-26 червня 2006 року під час виконання трудових обов'язків привласнила кошти, які були їй ввірені, у сумі 2 526,5 грн.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон. Посилається на те, що законом не передбачено звільнення від додаткового покарання на підставі ст. 75 КК України. Указує, що ОСОБА_1 не призначено строк додаткового покарання, яке має виконуватися реально. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Прокурор, який підтримав державне обвинувачення у суді першої інстанції, звертаючись до Верховного Суду України з касаційним поданням, долучив до нього ксерокопію завіреного належним чином вироку, із якого убачається, що при призначенні ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням товарно-матеріальних цінностей, суд строк цього покарання не визначив.

Однак, згідно оригіналу вироку, що є в матеріалах справи, ОСОБА_1 призначено зазначене додаткове покарання строком на один рік.

З метою з'ясування причини зазначеної розбіжності та встановлення, яке саме рішення дійсно було прийнято судом першої інстанції, Верховним Судом України справу було знято з касаційного розгляду та направлено голові апеляційного суду Рівненської області для проведення службової перевірки.

За результатами службової перевірки встановлено, що суддею постановлено та оголошено вирок, який міститься у матеріалах справи. Аналогічні копії вироку було вручено засудженій та направлено судом до кримінально-виконавчої інспекції.

Що стосується копії вироку, долученої прокурором до касаційного подання, то згідно висновку службової перевірки секретарем судового засідання було помилково надано прокурору копію проекту вироку.

З вироку, що міститься у матеріалах справи, убачається, що суд виконав передбачені законом правила призначення покарання. Зокрема, ОСОБА_1 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням товарно-матеріальних цінностей, строком на один рік.

Тому твердження прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону є безпідставними.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.

Отже, підстав для задоволення касаційного подання прокурора й призначення справи до касаційного розгляду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.