Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Осьмаки Коропського

району, жителя с. Будище Коропського

району Чернігівської області,

такого, що не має судимості,

- за ч.1 ст. 366 КК України до обмеження волі на один рік з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і управління, органах місцевого самоврядування або посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків строком на два роки;

- за ч.2 ст. 368 КК України до позбавлення волі на пять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і управління, органах місцевого самоврядування або посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків строком на два роки та конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено позбавлення волі на пять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і управління, органах місцевого самоврядування або посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків строком на два роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у доход держави 347 грн. 85 коп. судових витрат.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав суд, ОСОБА_1, працюючи на посаді голови Будищенської сільської ради Коропського району Чернігівської області, будучи службовою особою, 17 серпня 2007 року, приблизно о 10 годині, у приміщенні сільської ради, отримав від приватного підприємця ОСОБА_2 хабара в сумі 3000 грн. за прискорення розгляду на сесії сільської ради і видачу рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва торгівельної точки на території Будищенської сільської ради.

У цей же час, ОСОБА_1, у приміщенні Будищенської сільської ради, виготовив та видав завідомо неправдиве рішення сесії Будищенської сільської ради від 14 серпня 2007 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для комерційного використання, достовірно знаючи, що сесія ради не проводилася. Винний завірив завідомо неправдивий документ печаткою та підписом і видав його ОСОБА_2.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок щодо нього в частині призначення покарання змінити.

Прокурор вважає, що суд, призначивши винному за ч.1 ст.366 та за ч.2 ст. 368 КК України однакові за видом та розміром додаткові покарання, при складанні їх за сукупністю злочинів, безпідставно застосував принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

У поданні зазначено, що суд, призначивши за ч.2 ст. 368 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, за сукупністю злочинів додаткове покарання у виді конфіскації майна, не призначив.

Прокурор вказує, що звільнивши ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, суд не урахував положення ст. 77 КК України, що не передбачає застосування додаткового покарання саме у виді конфіскації майна при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних та перевірених у справі доказів і у поданні не оспорюється.

Як убачається із вироку, призначивши ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 366 КК України один рік обмеження волі та за ч. 2 ст. 368 КК України п'ять років позбавлення волі та однакового виду й розміру додаткові покарання (позбавлення права обіймати посади в органах державної влади і управління, органах місцевого самоврядування або посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків), суд за сукупністю злочинів застосував принцип поглинання і призначив остаточне покарання в межах санкції закону як щодо основного, так і додаткового покарання.

Звільнивши ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, суд залишив поза увагою вимоги ст. 77 КК України, яка містить вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені засудженому у разі звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням. Такий вид додаткового покарання як конфіскація майна, даним переліком не передбачено.

Остаточне покарання призначено правильно.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе виключити з вироку рішення суду про призначення за ч.2 ст. 368 КК України додаткового покарання - конфіскації майна.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.