Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 14 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Запоріжжя,

жителя с. Володимирське Запорізького

району Запорізької області,

раніше судимого:

- 28 травня 1987 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 81, ч.2 ст. 206, ст. 42 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців. Звільнився 28 листопада 1990 року;

- 31 січня 1992 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст. 140 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на 3 роки. Звільнився 1 жовтня 1994 року;

- 1 серпня 1995 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.ч.2,3 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на 6 років. Звільнився 30 березня 2001 року;

- 29 квітня 2003 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.ч. 3,4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 5 років. Звільнився 13 лютого 2007 року,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.2 ст. 190 КК України на два роки;

- за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено позбавлення волі на чотири роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обовґязки не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи і періодично зґявлятися для реєстрації.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав суд, 14 червня 2007 року, приблизно о 12 годині 15 хвилин, ОСОБА_1., перебуваючи біля кафе на території "Критого ринку" на вулиці 40 років Радянської України у м. Запоріжжя, повторно, шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном "Нокіа"-3250, заподіявши ОСОБА_2матеріальну шкоду на суму 2 172 грн.

Цього ж дня, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_1., перебуваючи біля аптеки "Домашня аптека", що на території "Критого ринку" у м. Запоріжжя, повторно, відкрито заволодів майном ОСОБА_3, загальною вартістю 7 660 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок щодо нього скасувати у звґязку із невідповідність призначеного покарання даним про особу засудженого та тяжкості вчинених ним злочинів, через мґякість.

На думку прокурора, суд безпідставно звільнив винного від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Правильність висновків суду щодо винності ОСОБА_1 та кваліфікації його злочинних дій за ч.2 ст. 190 та ч.2 ст. 186 КК України, сумнівів не викликає і у поданні прокурора не оспорюються.

Суд призначив ОСОБА_1 покарання та звільнив від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, пославшись на те, що засуджений повністю визнав себе винним, розкаявся, завдану шкоду потерпіломуОСОБА_2відшкодував повністю, за місцем проживання характеризується задовільно.

Саме ці обставини за переконанням суду свідчать про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням.

Однак, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та загальних засадах призначення покарання, передбачених у ст. 65 КК України, і є помилковим.

Як убачається зі справи, суд фактично не урахував що один із злочинів, вчинених ОСОБА_1 є тяжким. Раніше винний був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів та повністю відбував покарання у виді позбавлення волі. Після звільнення, через незначний проміжок часу, знову вчинив умисні злочини. Наведені обставини та дані про особу ОСОБА_1, який не працює і не має самостійного заробітку, свідчать про те, що він не став на шлях виправлення і знову вчинив злочини.

Поза увагою суду залишилося й те, що ОСОБА_1. має непогашену судимість за раніше вчинені умисні злочини та знову вчинив нові умисні злочини (рецидив злочинів).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу винного внаслідок його м`якості, про що обґрунтовано стверджується у касаційному поданні.

З огляду на наведене, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суд має прийняти законне і обґрунтоване рішення та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, необхідно призначити ОСОБА_1 покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України і було необхідним та достатнім для його виправлення.

Керуючись ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.