Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

за участю ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 серпня 2008 року матеріали справи за касаційною скаргоюОСОБА_1на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2008 року, якою відмовлено у задоволенні скаргиОСОБА_1на постанову старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП при УМВС України в Тернопільській області від 12 листопада 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 вересня 2006 року, та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2008 року,

постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2008 рок залишено без задоволення скаргуОСОБА_1на постанову старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП при УМВС України в Тернопільській області від 12 листопада 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 вересня 2006 року.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2008 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати. На його думку, ці судові рішення є необґрунтованими та незаконними. Зазначає про те, що місцевий та апеляційний суди при прийнятті рішень у даній справі не дали оцінки висновку спеціаліста-автотехніка за № 4344 від 11 грудня 2007 року, чим істотно порушили кримінально-процесуальний закон. Доводить, що існували підстави для порушення кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 вересня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, ОСОБА_1 та його адвокатаОСОБА_2, які підтримали доводи касаційної скарги, думку прокурора Саленка В.І., який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236-2 КПК України при розгляді скарги на постанову слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи суд перевіряє, чи були виконані вимоги ст. ст. 97, 99 КПК України, а саме, чи дійсно відсутні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як убачається зі змісту постанови місцевого суду, зазначені вимоги закону суд першої інстанції порушив.

Так, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1., суд послався на те, що органом досудового слідства проведено повне дослідження факту вчинення ДТП і в ході перевірок прокуратурою не було встановлено достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 286 КК України, у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 15 вересня 2006 року.

Як убачається із постанови слідчого, ОСОБА_1 15 вересня 2006 року біля 22 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 2105, виконуючи маневр повороту ліворуч із вулиці Руської в напрямку вулиці Острозького у м. Тернополі, не пропустив автомобіль АУДІ-80 під керуванням ОСОБА_3Унаслідок цього ОСОБА_1 були заподіянні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а ОСОБА_3 - легкі тілесні ушкодження.

Слідчий, беручи до уваги висновок спеціаліста та обставини ДТП та, що ОСОБА_1виїхав на зустрічну смугу, вважав, що не дотримання вимог дорожнього знаку 4.2 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) ОСОБА_3 не перебувало у причинному зв'язку із настанням ДТП. Ураховуючи обставини ДТП і те, що тілесні ушкодження середньої тяжкості отримав ОСОБА_1, який своїми діями порушив вимоги п. п. 10.1, 16.13 ПДР, а водій ОСОБА_3 порушив вимоги дорожнього знаку 4.2 ПДР, що не є в причинному зв'язку із настанням даної ДТП, суд погодився з постановою слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи.

Разом з тим, районний й апеляційний суд не дали будь-якої оцінки висновку спеціаліста автотехніка Куйбіди А.С., із якого убачається, що оскільки у даній дорожній ситуації ОСОБА_3 їхав прямо, то його дії, з технічної точки зору, створили для ОСОБА_1. "аварійну дорожню ситуацію", хоча ОСОБА_1і першим приступив до виконання повороту ліворуч у дозволеному дорожньою розміткою напрямку, усі подальші дії (пов'язані із діями ОСОБА_3) розвивалися поза волею і діями ОСОБА_1. Якщо ОСОБА_1першим приступив до виконання повороту ліворуч у дозволеному дорожньою розміткою напрямку, то з технічної точки зору, у діях ОСОБА_1. немає будь-яких невідповідностей вимогам п. п. 1.5; 1.10; 8.1; 8.5;16.3;16.13., а причиною настання ДТП, з технічної точки зору, є факт невиконання водієм ОСОБА_3 вимог п. п. 1.5; 1.10; 8.5; 8.5.1.; 12.4; 12.9 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

При новому розгляді місцевому суду необхідно дотримати вимоги ст. 236-2 КПК України, перевірити доводи скарги й прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційну скарги ОСОБА_1

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суддів.