Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів: Орлянської В.І., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Пантєлєєвої А.С.,

в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_1,

в режимі відеоконференції захисника Супрун В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 листопада 2017 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, а також прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2016 року щодо ОСОБА_1

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 189 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4828 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 250000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 до працівників районних відділів міліції залишено без розгляду.

Вирішено питання речових доказів по справі.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів з метою приховання іншого злочину, за попередньою змовою групою осіб; за вимагання, тобто незаконну вимогу передачі чужого майна, поєднане з погрозою застосування насильства до потерпілого, обмеження прав, свобод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, що завдало майнової шкоди у великих розмірах; за розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка піддається нападу вчинений за попередньою змовою групою осіб.

В квітні 2005 року особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження, достовірно знаючи, що у його знайомого ОСОБА_5, спільно проживаючого з матір'ю ОСОБА_6 є грошові кошти та квартира, що знаходиться у м. Харкові на АДРЕСА_1, вирішив заволодіти ними. З цією метою, запропонував ОСОБА_1 вступити з ним у злочинну змову.

14 травня 2005 року в денний час, ОСОБА_1 разом з особою, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження, прибули до місця проживання ОСОБА_5, що за вищевказаною адресою та під приводом пропозиції зайнятися розкопками танка часів Великої Вітчизняної війни з метою подальшого його продажу, домовилися з останнім про виїзд в район 69-71 кварталу Таранівського лісництва Зміївського держлісгоспу Харківської області.

16 травня 2005 року близько 10.00 год., згідно з попередньою домовленістю ОСОБА_1 та особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження прибули до будинку АДРЕСА_2, де зустрілись з ОСОБА_5, який несподівано прибув зі своїм знайомим ОСОБА_7 Усвідомлюючи, що останній може завадити реалізації злочинного умислу, ОСОБА_1 та особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження, змінили раніше підготовлений план дій та вирішили запропонувати ОСОБА_7 поїхати разом з ними, де розділитися на дві групи, де: особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження з ОСОБА_5 підуть в одну сторону, а ОСОБА_1 з ОСОБА_7 - в іншу. При цьому, ОСОБА_1 уб'є останнього, а також, заволодіє його коштами, заздалегідь знаючи про те, що вони є у потерпілого. В цей же день, приїхавши в район 69-71 кварталу Таранівського лісництва Зміївського держлісгоспу Харківської області особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження пішов з ОСОБА_5 в одну сторону, а ОСОБА_1 з ОСОБА_7 в іншу.

Особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження відвів ОСОБА_5 на значну відстань від ОСОБА_1, а останній, в свою чергу, відвів ОСОБА_7 в безлюдне місце. Дійшовши до водойми, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_7 не менше 10 ударів руками по голові та шиї, не менше 3 ударів руками в область тулуба, від яких останній упав на землю. Скориставшись безпорадним станом потерпілого, ОСОБА_1 переніс його до болота та опустив голову у воду, утримуючи її там до того часу, поки останній не перестав подавати ознаки життя. В результаті механічної асфіксії внаслідок утоплення у воді - закриття дихальних шляхів наступила смерть ОСОБА_7 ОСОБА_1 обшукав кармани потерпілого, звідки забрав грошові кошти в сумі 130 грн.

Після цього, ОСОБА_1 та особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження прийшли до місця знаходження ОСОБА_5 Після того, коли останній став вимагати показати місце знаходження танка та з'ясовувати де знаходиться ОСОБА_7, ОСОБА_1 та особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження з метою притуплення реакції останнього, стали водити його по лісу, привівши до місця знаходження трупа ОСОБА_7 та пред'явивши претензії у винуватості смерті його товариша.

Погрожуючи ОСОБА_5 фізичною розправою та подальшим вбивством, ОСОБА_1 став створювати вигляд, що у нього є вогнепальна зброя під одягом та вимагав безумовної покори, таким чином здійснивши психологічний тиск на потерпілого. Продовжуючи, ОСОБА_1 та особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження, висловлюючи погрозу вбивством та застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров'я, вимагали у потерпілого віддати все наявне у нього в карманах, на що останній дістав ключі від квартири, телефонні картки та гроші в сумі 110 грн. Після чого, ОСОБА_1 та особа, матеріли кримінальної справи відносно якої виділено в окреме провадження зв'язали потерпілого та залишили в лісі, а самі поїхали у місто, де 17 травня 2005 року зателефонували матері ОСОБА_5 - ОСОБА_6 і вимагали передачі їм грошових коштів у сумі 5000 доларів США, що згідно з курсом Національного Банку України становило 25250 грн., погрожуючи при цьому вбивством сина. Зазначені вимоги ОСОБА_6, достовірно знаючи, що життю її сина нічого не загрожує, так як ОСОБА_5, звільнившись, повернувся до м. Харкова, відмовилась виконувати.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2016 року вирок суду першої інстанції змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України за кваліфікуючою ознакою погроза застосування насильством. Виключено з мотивувальної частини вироку за ч. 3 ст. 189 КК України кваліфікуючу ознаку спричинення матеріальної шкоди у великих розмірах. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 189 КК України покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 передчасно прийшов до висновку про відсутність корисливого мотиву при вчиненні злочинів. Не погоджується з оцінкою доказів, яку дав суд апеляційної інстанції при прийнятті свого рішення.

Представник потерпілої ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі також не погоджується з ухвалою апеляційного суду і просить її скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 апеляційний суд зробив це без урахування всіх обставин справи. Не погоджується з оцінкою доказів.

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор також просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи якими не погоджується з перекваліфікацією апеляційним судом дій ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 115 КК України та вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність корисливого мотиву в діях засудженого. Вказує, що кваліфікуючи дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України апеляційний суд не зазначив мотиву вчинення умисного вбивства. Вважає неправильним висновок щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від покарання за ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 189 КК України на підставі ст. 49 КК України, оскільки в матеріалах справи міститься постанова слідчого про розшук ОСОБА_1, що свідчить про те, що строк давності переривався. Крім того, стверджує, що апеляційний суд не з'ясував позиції засудженого з цього приводу. Також наголошує на невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. В зв'язку з зазначеним прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому її слід скасувати.

В запереченнях на касаційні скарги, засуджений ОСОБА_1 посилаючись на безпідставність, на його думку, доводів касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які просили судове рішення залишити без зміни, думку прокурора, який підтримав доводи касаційних скарг та вважав, що їх слід задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Крім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК 1960 року вимог, в ухвалі слід проаналізувати і зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи кримінальний закон.

За правилами статей 67, 362 КПК 1960 року, апеляційний суд, переглядаючи справу, зобов'язаний дотримуватись засад змагальності, принципу безпосередності дослідження доказів, оцінка яких повинна ґрунтуватися на об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи при цьому, що до предмету перевірки входить й додержання місцевим судом процесуального порядку формування фактичних даних, покладених в основу обвинувального вироку.

Відповідно до статей 16-1, 323, 377 КПК 1960 року при перевірці законності та обґрунтованості вироку апеляційний суд, дотримуючись засад диспозитивності, рівності та змагальності, повинен з'ясувати, чи в установленому кримінально-процесуальним законом порядку органи досудового слідства здобули докази обвинувачення, чи повно, всебічно та об'єктивно вони були оцінені судом і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано кримінальний закон, а також перевірити заперечення сторони захисту, висновки суду, й у разі незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає цим вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок місцевого суду прокурором, засудженим та його захисником були подані апеляції, за результатами розгляду яких прийнято рішення про необхідність зміни вироку суду першої інстанції в частині кваліфікації дій за пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а також звільнення ОСОБА_1 від покарання за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 189 КК України на підставі положень ст. 49 КК України.

Перевіривши доводи вказаних апеляцій, суд прийняв рішення про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 115 КК України в зв'язку з відсутністю в діях останнього таких кваліфікуючих ознак як: вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, з метою приховати інший злочин та вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб.

Приймаючи таке рішення, суд зазначив, що між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_1 відбулася лише сварка, яка переросла в бійку. Водночас, зазначеного висновку суд дійшов без дотримання вимог ст. 257 КПК України 1960 року щодо безпосереднього дослідження зібраних у справі доказів та, відповідно, вимог ст. 323 КПК України 1960 року, яка зобов'язує дати їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі не навів обставин вчинення злочину з огляду на встановлену ним правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, не обґрунтував мотиву та мети умисного позбавлення життя останнім іншої людини, що позбавляє можливість сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини кримінального провадження.

Крім того, статтею 49 КК України передбачено звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. При цьому, згідно з ч. 2 зазначеної статті перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

Як убачається з матеріалів справи, в ході досудового слідства постановою старшого слідчого СВ ГУ МВС України в Харківській області від 07 червня 2012 року ОСОБА_1 було оголошено в розшук та в зв'язку з цим призупинено досудове слідство. Зазначене свідчить про те, що перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності переривався та був відновлений лише після затримання ОСОБА_8 19 липня 2012 року (т. 17 а.с. 21). Тому, апеляційний суд зробив передчасний висновок про звільнення ОСОБА_1 від покарання за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 189 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

Враховуючи викладене, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона на підставі ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно прийняти до уваги наведене, дотримуючись процесуальних строків і правил глави 30 КПК 1960 (1001-05) року, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи апеляцій засудженого, захисника, прокурора, а також доводи касаційних скарг потерпілої, її представника та прокурора, в тому числі щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України і відповідності призначеного останньому покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого та прийняти законне, обґрунтоване й справедливе рішення.

При цьому, з огляду на наведені в касаційних скаргах доводи, вони підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 394 - 398 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIIІ від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів,

Касаційні скарги потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, а також прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.