Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1,

за участю прокурора Ємця І.І.

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 6 квітня 2017 року та Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року щодо ОСОБА_2,

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 6 квітня 2017 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Маріуполя, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Кримінальне провадження закрито.

Вирішені питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року вказану ухвалу залишено без зміни.

За ухвалою суду, ОСОБА_2, 2 жовтня 2017 року о 13 годині, знаходячись в Лівобережному районі м. Маріуполя, незаконно, без мети збуту, придбав, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, масою 1,417 грам, що в перерахунку на суху речовину складає 0,044 грама.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає ухвалу районного суду не мотивованою, оскільки суд не виклав встановлених фактичних обставин справи, а навів обставини, встановлені органом досудового розслідування. Зазначає, що суд, звільняючи ОСОБА_2від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, не перевірив, чи дійсно він страждав на наркоманію і потребував лікування. Повідомляє, що апеляційний суд не перевірив показання ОСОБА_2 про його знаходження під профілактичним наглядом в КЛПУ у 1998 році, однак поклав їх в основу прийнятого рішення. Наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2страждав на наркоманію і розпочав лікування добровільно, а не вимушено, з метою ухилитися у такий спосіб від відповідальності за вчинене. Стверджує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляції прокурора, не надав на них відповіді, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який підтримав касаційні доводи; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України (2341-14) .

Суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності вказаних вимог дотримався. Зокрема судом достеменно встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, що не заперечувалося і самим обвинуваченим.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Також, згідно з роз'ясненнями п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) , (із змінами, внесеними постановою N 16 від 18 грудня 2009 року (v0016700-09) ), за змістом норм, передбачених ч. 4 ст. 307 та ч. 4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи звернулася до лікувального закладу добровільно, а не вимушено і ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 при розгляді справи просив закрити кримінальне провадження, повідомив, що добровільно звернувся до лікарні і пройшов стаціонарний курс лікування він наркоманії. На підтвердження цього надав суду довідку КЛПУ Міська психіатрична лікарня № 7 від 20 грудня 2016 року (а.к.п. 17) з якої вбачається, що він добровільно звернувся до лікарні і пройшов стаціонарний курс лікування з 29.11.2016 року по 20.12.2016 року на підставі встановленого діагнозу: наркоманія.

Довідка надана ОСОБА_2 в судовому засіданні, під час якого прокурор вважав можливим закрити провадження по справі.

З огляду на те, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК, добровільно звернувся до лікувального закладу та пролікувався до закінчення судового слідства, суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності.

Згідно довідки КЛПУ Міський наркологічний диспансер (а.к.п. 18) ОСОБА_3 02.10.2016 року пройшов огляд лікаря нарколога, висновок огляду - гостра інтоксикація внаслідок вживання опіатів. Вказана довідка спростовує твердження прокурора про те, що ОСОБА_2 звернувся до лікувального закладу та пройшов курс лікування за відсутності медичних показань, щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Добровільне звернення до лікувального закладу, встановлення медичного діагнозу та перебування на стаціонарному лікуванні в період досудового розслідування або судового слідства, є підставою для застосування ч. 4 ст. 309 КК України.

Безпідставні і доводи прокурора, що обвинувачений не давав документів, які б підтверджували його захворювання на наркоманію, а діагноз не підтверджений лікарсько-консультаційною комісією, оскільки з наданої медичної довідки (а.к.п. 17) убачається, що ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою за власною ініціативою, в зв'язку з тим, що вживав опіати, самостійно припинити вживання яких не міг. Курсове лікування пройшов від наркотичної залежності. Лікування проходив на підставі встановленого діагнозу наркоманія.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 цього Кодексу.

Всі доводи щодо істотних порушень кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Порушень процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 6 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.