Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів Суржка А. В., Франтовської Т.І.,

при секретарі судового

засідання Бражнику М.В.,

за участю прокурора Ємця І.І.,

захисника Лисенка Є.А.

засудженого ОСОБА_3,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2017 року у кримінальному провадженні щодо нього,

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Варовичі, Поліського району, Київськоїобласті, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Іванківського районного суду Київської області від 12 жовтня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Іванківського районного суду Київської області від 12 жовтня 2016 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання 3 роки 8 місяців позбавлення волі.

Вирішені питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2017 року вказаний вирок суду першої інстанції змінено.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочину.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він 4 лютого 2017 в період часу з 01 години до 02 години, сокирою віджав вхідні двері магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3, проник всередину, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, викрав грошові кошти в сумі 960,06 грн. та продовольчі товари, які належать ОСОБА_4, а також підакцизні товари, які належать Красятицькому споживчому товариству.

Крім того, повторно в ніч з 01 березня 2017 року на 02 березня 2017 року, ОСОБА_3, шляхом пошкодження замка проник до приміщення Зеленополянської сільської ради, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, звідки таємно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, викрав майно на загальну суму 2900 гривень, чим спричинив Зеленополянській сільській раді Поліського району в особі - ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2900 грн.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги засуджений ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує, що в судовому засіданні присутній не був, що позбавило його можливості подати доповнення до апеляційної скарги. Зазначає, що він мав намір взяти участь у апеляційному розгляді справи, однак його не повідомили про дату розгляду скарги та не викликали в судове засідання. Повідомляє, що хворіє на тяжке захворювання, яке не лікується в місцях позбавлення волі, про що неодноразово вказував в судах попередніх інстанцій, однак даний довід не взяли до уваги та призначили суворе покарання. Також вважає, що при призначенні покарання не взято до уваги важке матеріальне становище та добровільне повернення викраденого.

Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженого та його захисника на підтримку касаційної скарги тільки в частині пом'якшення покарання; думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України засудженим у касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України, обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

З матеріалів провадження убачається, що питання про погіршення становища ОСОБА_3 в апеляціях, в тому числі і прокурора, не ставилося, відповідного клопотання обвинувачений не заявляв, суд не визнавав обов'язковою його участь.

ОСОБА_3 про день, час та місце розгляду апеляційних скарг на вирок суду повідомлявся належним чином, також йому вручалася пам'ятка про його права та обов'язки про що свідчать листи, наявні в матеріалах провадження (а.п. 16, 17, 21 том №2).

Частиною 4 ст. 405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття

За таких обставин, не ґрунтуються на вимогах закону доводи засудженого про проведення апеляційного розгляду справи без його участі.

Що стосується призначеного ОСОБА_3 покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає цим вимогам закону.

Суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, посередньо характеризується, на спеціальних обліках не перебуває.

З урахуванням всіх обставин справи, у тому числі і тих, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, даних про особу винного, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 лише в умовах ізоляції від суспільства, призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнута мета покарання.

Правильно визначене засудженому і остаточне покарання, відповідно до ст. 71 КК.

Враховуючи викладене, доводи засудженого про не взяття до уваги обставин, які вплинули на правильність призначеного покарання безпідставні.

Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог закону, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.