Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 7 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1. на вирок Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 31 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2007 року.

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та жительку м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області,

раніше судиму:

-19 жовтня 1999 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг за ч.2 ст.- 229-1 КК України 1960 року до позбавлення волі на 6 років з конфіскацією майна. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ від 29 вересня 2000 року звільнена умовно-достроково на 5 місяців 26 днів;

- 9 серпня 2005 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг за ч.4 ст. 303, ст. 304 КК України до позбавлення волі на 5 років, з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.3 ст. 302 КК України на чотири роки шість місяців;

- за ч.3 ст. 303 КК України на п'ять років з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено позбавлення волі на п'ять років з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 9 серпня 2005 року і остаточно призначено позбавлення волі на п'ять років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю засудженої.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., у солідарному порядку, у доход держави 117 грн. 68 коп. судових витрат.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2. та ОСОБА_3., судові рішення щодо яких не оскаржують ся.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2007 року апеляцію прокурора задоволено частково, апеляцію ОСОБА_1. залишено без задоволення. Вирок Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 31 травня 2007 року щодо ОСОБА_1. змінено. Виключено із вступної частини вироку вказівку про судимість ОСОБА_1. 28 грудня 2002 року.

Як визнав суд, у період часу з грудня 2005 року по лютий 2006 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою із ОСОБА_3. займалися звідництвом для розпусти з метою наживи. Для цього засуджені підшуковували клієнтів та дівчат, у тому числі залучали й неповнолітніх до заняття проституцією. ОСОБА_1 для доставки дівчат, що займалися проституцією до клієнтів, які виявляли бажання отримати платні сексуальні послуги, придбала автомобіль ВАЗ-2110, державний номерний знак НОМЕР_1, яким користувався й ОСОБА_3. Виготовила візитні картки, які спільно із ОСОБА_3. розповсюдила між клієнтами. Крім того, у вказаний проміжок часу, ОСОБА_1 залучила до заняття розпустою декілька дівчат, у тому числі й ОСОБА_4. та неповнолітню ОСОБА_5, котрі за встановлену нею винагороду займалися розпустою, надаючи сексуальні послуги в різних місцях (готелях, саунах).

Так, 9 грудня 2005 року, приблизно о 22 годині, на мобільний телефон ОСОБА_3. надійшло замовлення про надання платних сексуальних послуг. Діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_1, з метою наживи, на вказаному автомобілі, привіз чотирьох невстановлених дівчат та ОСОБА_4., залучених ОСОБА_1 для заняття розпустою, в орендований клієнтами готельний номер на вул. Калініченка, 7а у м. Кривий Ріг. Клієнти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із запропонованих дівчат для заняття розпустою вибрали ОСОБА_4. та передали ОСОБА_3 150 грн., які засуджений передав ОСОБА_1

9 лютого 2006 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_3., за попередньою змовою із ОСОБА_1, аналогічним шляхом забезпечив замовлення про надання сексуальних послуг клієнтам ОСОБА_8 і ОСОБА_9 На автомобілі, наданому ОСОБА_1, ОСОБА_3. привіз до орендованої клієнтами сауни спортивно-оздоровчого комплексу "Ніагара", що на вул. 22 партз'їзду, 33 у м. Кривий Ріг чотирьох осіб жіночого полу. Клієнти із запропонованих дівчат вибрали неповнолітню ОСОБА_5, та передали ОСОБА_3 150 грн., які останній віддав ОСОБА_1

Крім того, у березні 2006 року, ОСОБА_1 вступила у злочинну змову із ОСОБА_2. про забезпечення заняттям проституцією іншими особами, з метою наживи. Для цього ОСОБА_1 придбала мобільні телефони для прийому замовлень від чоловіків про надання їм платних сексуальних послуг, якими користувалася і ОСОБА_2., виготовила візитні картки, котрі спільно із ОСОБА_2. розповсюдила між клієнтами. ОСОБА_2., за попередньою змовою із ОСОБА_1, отримувала замовлення та доставляла дівчат до клієнтів, отримувала від них гроші та передавала їх ОСОБА_1

ОСОБА_1, у березні 2006 року, за попередньою змовою із ОСОБА_2., для заняття проституцією залучила декілька дівчат, у тому числі ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14та неповнолітню ОСОБА_17, котрим видавали встановлену ОСОБА_1 винагороду за заняття проституцією з клієнтами в орендованих саунах.

Так, 14 березня 2006 року, приблизно о 21 годині, на телефон ОСОБА_1. надійшло замовлення від ОСОБА_15. і ОСОБА_16 про оренду сауни на вул. Іллічівській, 71 у м. Кривий Ріг. ОСОБА_1, за попередньою змовою із ОСОБА_2., запропонувала вказаним особам дівчат для платних сексуальних послуг на що ОСОБА_15. та ОСОБА_16 погодилися. ОСОБА_2. за вказівкою ОСОБА_1., привезла у приміщення сауни дівчат, із яких клієнти вибрали ОСОБА_10 та передали ОСОБА_2 150 грн., яка у свою чергу. передала ці гроші ОСОБА_1

24 березня 2006 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_15. та ОСОБА_16 повторно звернулися до ОСОБА_1. із аналогічним замовленням. ОСОБА_2. привезла до приміщення сауни за вказаною адресою дівчат, із яких клієнти вибрали ОСОБА_5. і неповнолітню ОСОБА_17 та передали ОСОБА_2 300 грн., які остання мала передати ОСОБА_1, але була разом із ОСОБА_11, ОСОБА_17 та клієнтами затримана працівниками міліції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що злочинів не вчиняла, справу щодо неї сфальшовано, інші засуджені та свідки її обмовили. Крім того, вважає, що вирок щодо неї постановлено суддею, яка підлягає відводу. Як видно зі змісту скарги, ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав, що рішення суду в частині стягнення судових витрат слід змінити, а також у порядку ст. 395 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_3. - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги засудженої, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1. у вчиненні злочинів за обставин, вказаних у вироку, ґрунтується на сукупності зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, і є правильним.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання засудженого ОСОБА_3., який у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні злочину, та повідомив, що працював у ОСОБА_1. водієм. За вказівкою засудженої приймав по телефону замовлення від клієнтів чоловіків та відвозив дівчат у сауни для надання ними платних сексуальних послуг. Засуджений ствердив, що інколи він отримував від клієнтів кошти та передавав їх ОСОБА_1

Винність ОСОБА_1. стверджується й показаннями свідків (дівчат, що займалися проституцією) ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18., ОСОБА_19,ОСОБА_10., ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_21. та інших.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_15., ОСОБА_9. та ОСОБА_8. повідомили, що користувалися платними сексуальними послугами дівчат, які замовляли з мобільного телефону, що був вказаний на візитці. Дівчат привозили ОСОБА_3., ОСОБА_1 та ОСОБА_2., з якими вони розраховувалися.

Показання ОСОБА_3. та численних свідків повністю узгоджуються між собою й стверджуються даними, що є у протоколах очних ставок, обшуку, виїмки, огляду речових доказів, висновку судово-почеркознавчої експертизи та інших доказах у справі.

За таких обставин вважати, що засуджені та свідки обмовили ОСОБА_1., немає підстав.

Наведені докази, яким суд дав належну оцінку та підставно поклав в основу обвинувального вироку, повністю викривають ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, за які її засуджено.

З огляду на наведене, твердження засудженої про те, що злочини вона не вчиняла, а так само і що справу щодо неї сфальшовано, не можна визнати підставними.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1. за ч.2 ст. 302, ч.3 ст. 303 КК України, сумнівів не викликає.

Твердження ОСОБА_1. про те, що вирок щодо неї постановлено суддею, яка підлягає відводу, не відповідає даним, що є у справі.

У судовому засіданні було розглянуто клопотання ОСОБА_1. про відвід судді Деркач Н.Н. (т.7 а/с 16). За результатами розгляду головою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, відповідно до ст. 57 КПК України, винесено постанову від 12 жовтня 2006 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки підстави для відводу судді, передбачені ст. 54 КПК України, відсутні. (т.6 а/с 112).

Апеляційний суд, перевіривши доводи ОСОБА_1., аналогічні доводам касаційної скарги, не знайшов підстав для їх задоволення. Колегія суддів знаходить рішення суду апеляційної інстанції переконливим.

Призначене ОСОБА_1 покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому, суд належним чином урахував дані про особу засудженої, ступінь тяжкості вчинених злочинів, її активну роль у вчиненні злочинів, обставини, що пом`якшують покарання та обґрунтовано обрав винній покарання у виді позбавлення волі, яке є достатнім і необхідним. Підстав для пом'якшення покарання не знайдено.

Разом із тим, суд першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення з винних судових витрат у солідарному порядку, припустився помилки, оскільки такі відшкодування проводяться за дольовим принципом. Колегія суддів знаходить за можливе виправити цю помилку.

Ураховуючи, що судові рішення щодо ОСОБА_3. як прокурором, так і самим засудженим не оскаржувалися, а касаційні підстави для їх перегляду відсутні, колегія суддів знаходить за можливе не втручатися у них, оскільки вони є правильними.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1. залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 31 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3., в порядку ст. 395 КПК України, в частині стягнення судових витрат, змінити.

Стягнути з ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. у доход держави по 39 грн. 23 коп. судових витрат, з кожного.