Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 826/1047/15 за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У січні 2015 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000032205 від 15.01.2015 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

24 лютого 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 10.12.2014 до 16.12.2014 ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правильності нарахування та повноти сплати ним до бюджету податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами за період з 1.07.2014 до 31.07.2014, за наслідками якої 23.12.2014 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 111 121,00 грн.

15 січня 2015 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000032205 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138 901,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (z0168-95) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 за № 168/704 (z0168-95) , господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Враховуючи викладене, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суди встановили, що 3.07.2014 між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реверанс груп" був укладений договір поставки № ДГ-002/07, відповідно до якого ТОВ "Реверанс груп" зобов'язалося в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність Товариства товар, номенклатура та кількість якого визначається у відповідності з поданим покупцем замовленням.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало товарно-транспортні накладні; видаткові та податкові накладні за відповідний період.

Замовлення, які передбачені умовою договору поставки № ДГ-002/07 від 3.07.2014 і які мають містити дані про кількість, асортимент, строки і місце поставки, Товариством не були надані.

Відповідно до наданих Товариством документів встановлено, що Товариством здійснювалася купівля товарів (портативних крісел та стільців, ізотермічних сумок).

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що згідно з бази ЄРПН, товар (ізотермічні сумки та портативні крісла і стільці), придбані Товариством у ТОВ "Реверанс груп" у звітному періоді є з кодом УКТЗЕД, проте, згідно бази АІС Митниця, імпортні операції в 2014 році у ТОВ "Реверанс груп" відсутні. При відпрацюванні даних податкового обліку ТОВ "Реверанс груп" не встановлено придбання останнім товару, якій реалізовано Товариству.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством не були надані докази щодо наявності у нього власних або орендованих транспортних засобів, списання пального у зв'язку з перевезенням продукції та понесеними у зв'язку з цим витратами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом Товариства.

Крім того, Товариством не були надані довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей (витяг із журналу реєстрації довіреностей), документи, що підтверджують право власності або оренду складського приміщення, оборотно-сальдові відомості.

За результатами співставлення даних податкового обліку Товариства із даними податкового обліку контрагента ТОВ "Реверанс груп" контролюючим органом встановлені значні відхилення у податковому обліку у контрагента.

Таким чином, враховуючи відсутність доведеної Товариством наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, Товариством не спростовано висновків акту перевірки щодо необґрунтованого формування даних свого податкового обліку за липень 2014 року.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподаткованих операціях, а атож формування відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

За встановлених обставин суди, дійшли обґрунтованого висновку про те, що подані податковим органом докази спростовують факт реального руху активу за ланцюгом учасників господарської операції з огляду на об'єктивну неможливість придбання ТОВ "Реверанс груп" товару та його подальшої реалізації Товариству, а підтвердження створення штучного документообігу з купівлі-продажу спірного товару з метою одержання Товариством необґрунтованої податкової вигоди виключає правомірність відображення такої операції в податковому обліку Товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.