Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 31 липня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Києва, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18 липня 2006 року у м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, вчинили розбійний напад на ОСОБА_3, душили його, наносили удари по різним частинам тіла, внаслідок чого потерпілий утратив свідомість, після чого заволоділи його майном вартістю 555 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового та судового слідства. Указує, що у справі допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, не проведено судово-медичну експертизу, в дебатах йому не надано останнього слова. Вважає, що разом із ОСОБА_2 учинив грабіж. Зазначає, що не в повній мірі враховано пом'якшуючи його вину обставини. Просить змінити судові рішення та перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 186 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Цей висновок суду підтверджується показаннями самого ОСОБА_1 та засудженого у цій же справі ОСОБА_2, які не заперечували, що у під'їзді будинку напали на потерпілого, повалили на підлогу та забрали з кишені мобільний телефон. Однак, із показань потерпілого ОСОБА_3 убачається, що під час нападу йому спричинено тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров'я в момент заподіяння. Зокрема, нападники повалили його на землю, при цьому ОСОБА_2 утримував його вагою свого тіла, а ОСОБА_1 рукою здавив кадик на його шиї, від чого він утратив свідомість. Ці його показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3та об'єктивно підтверджуються даними протоколів очних ставок, огляду та вилучення, речовими доказами та іншими матеріалами справи.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень.

Твердження у касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що він був позбавлений можливості виступити з останнім словом, є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, вимоги закону щодо надання підсудному ОСОБА_1 права виступити у дебатах з останнім словом порушено не було (а.с. 197).

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим ОСОБА_1 в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, зокрема, щодо правильності кваліфікації його дій, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження, їх належним чином перевірено й спростовано.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, і обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. відмовити.