Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 липня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2008 року.

Цією постановою визнано та приведено у відповідність із законодавством України вирок Міського суду у Празі від 22 вересня 2005 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Іршава Закарпатської області, АДРЕСА_1, громадянина України, судимості не має,

засуджено за ч. 1 § 234 КК Чеської Республіки (далі КК ЧР) у співучасті відповідно до ч. 2 § 9 КК ЧР, ч. 1 § 8 до ч. 1, ч. 2 г § 219 КК ЧР у співучасті відповідно до ч. 2 § 9 КК ЧР, ч. 1 рядок 2 § 176 КК ЧР відповідно до ч. 2 § 219 КК ЧР із застосуванням ч. 1 § 35 КК ЧР на тринадцять років позбавлення волі з відбуванням покарання згідно з ч. 2 д § 39 а КК ЧР у тюрмі посиленого режиму. У відповідності до ч. 1, ч. 2 § 57 КК ЧР йому також призначено покарання у вигляді депортації на невизначений строк.

За вироком ОСОБА_2. визнаний винним у тому, що 18 грудня 2004 року приблизно о 1 годині 30 хвилин у АДРЕСА_2 у співучасті з іншими невстановленими особами, маючи намір заволодіти майном ОСОБА_3, напали на нього, завдали ударів кулаками та ногами в голову, обличчя та інші частини тіла, заподіявши йому підшкірний крововилив на чолі, подряпини шкіри на обличчі, підвернення та блок шийного хребта, а також невстановленим гострим кутастим предметом спричинили колоті рани лівого стегна, що проникли під шкіру та у м'яз, після чого викрали гроші та майно потерпілого на загальну суму 6775 крон чеських.

Унаслідок тілесних ушкоджень ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні з 18 по 31 грудня 2004 року.

25 грудня 2004 року в період з 2 - ї години 30 хвилин до 4 - ї години 20 хвилин ОСОБА_2. з іншими невстановленими співучасниками злочину у вестибюлі будинкуАДРЕСА_3 з умислом заволодіти майном ОСОБА_5 напали на нього, завдали ударів, спричинивши йому тілесні ушкодження, наслідком яких було амбулаторне лікування потерпілого протягом мінімально тижня, та заволоділи майном останнього вартістю 8600 крон чеських.

1 лютого 2005 року приблизно о 19 годині 15 хвилин перед будинкомАДРЕСА_4 ОСОБА_2. з іншими невстановленими співучасниками злочину напали на ОСОБА_4 та її братів ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Під час нападу вони, використовуючи автомобіль марки "Toуоtа Соrоllа", міжнародний реєстраційний номерНОМЕР_1, який був викрадений 6 вересня 2004 року невстановленими слідством особами, навмисно врізались у проїжджаючий легковий автомобіль марки "Меrсеdes S 320 CDI" VIN WDВ 220065А026344 власника ОСОБА_8, примусили потерпілих зупинитись, а після того, як ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втекли, з метою заволодіння майном завдали удари тупим предметом по голові ОСОБА_4, спричинивши рвану поверхневу рану на тім'яній ділянці голови, підвернення шийного хребта, наслідком яких було кваліфіковане медичне обстеження з передбаченою непрацездатністю 7-10 діб, та заволоділи майном потерпілих на суму 381429 крон чеських.

Окрім того, 25 грудня 2004 року в період з 2 - ї години 20 хвилин до 4 - ї години 17 хвилин ОСОБА_2. з іншими невстановленими співучасниками злочину у вестибюлі будинкуАДРЕСА_3 з умислом заволодіти речами ОСОБА_9 вчинили замах на його вбивство. Під час нападу вони невстановленим гострим предметом завдали потерпілому колоту рану в груди в лінії біля пахової ямки зліва, яка проникла у грудну порожнину. Це поранення могло без своєчасної кваліфіковано медичної допомоги бути небезпечним для життя потерпілого. Також вони спричинили йому колоті рани у спину в ділянці грудного хребта, в живіт, яка проникла в порожнину черевної стіни, ліву руку та ліве стегно, поверхневу ріжучу рану у лівій половині живота, струс головного мозку, інші ушкодження тупими предметами в області голови та обличчя, після чого заволоділи майном, завдавши матеріальну шкоду в розмірі 10350 крон чеських. Унаслідок отриманих тілесних ушкоджень, особливо з-за колотої рани у груди, потерпілий був госпіталізований у лікарню, де перебував з 25 по 31 грудня 2004 року.

ОСОБА_2. сам на початку 2002 року в Празі-7 - Летне купив у невстановленої особи за невстановлену суму закордонний паспорт НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, до якого невстановленою особою була вклеєна фотографія ОСОБА_2, і користувався ним щонайменше протягом 2002 року. Цей закордонний паспорт було знайдено та вилучено під час проведення обшуку в будинку АДРЕСА_5, де мешкав засуджений.

Зазначені дії відповідно до Кримінального кодексу (2341-14) Чеської Республіки кваліфіковані судом за ч. 1 § 234 як грабіж у співучасті відповідно до ч. 2 § 9; за ч. 1 § 8 до ч. 1, ч. 2 г § 219 як замах на умисне вбивство з корисних майнових мотивів у співучасті відповідно до ч. 2 § 9; за ч. 1 рядок 2 § 176 як користування підробленим офіційним документом.

Вирок щодо ОСОБА_2 набув законної сили 17 січня 2006 року.

Згідно призначеного покарання у вигляді депортації з Чехії на невизначений строк ОСОБА_2. на підставі Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ратифіковану Законом України від 22 вересня 1995 року, переданий для відбування призначеного покарання в Україні.

Апеляційний суд Закарпатської області 24 квітня 2008 року постановив вирок Міського суду у Празі щодо ОСОБА_2 визнати та вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України на тринадцять років позбавлення волі.

В касаційних скаргах захисник ОСОБА_1. та засуджений ОСОБА_2. указують про неправильну кваліфікацію дій останнього за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України з огляду на те, що в постанові суду неогрунтовано вказано, що засуджений умисел на вбивство не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки обставин, які б перешкодили закінчити цей злочин при наявності у ОСОБА_2 умислу на вбивство, у вироку Міського суду Праги не встановлено. Вважаючи, що визнане доведеним обвинувачення ОСОБА_2 по епізоду нападу на ОСОБА_9 25 грудня 2004 року не відповідає поняттю замаху на злочин, передбаченому Кримінальним кодексом України (2341-14) , захисник та засуджений просять постанову в частині визнання ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України змінити, кваліфікувати його дії у цій частині за ч. 2 ст. 187 КК України та визначити міру покарання в межах цієї норми закону.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість постанови, вивчивши матеріали справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів уважає, що вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок із використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 цієї Конвенції, якою передбачено, що, замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку.

З наведеного випливає, що суд держави виконання вироку не вправі переглядати фактичні обставини справи та юридичну оцінку діяння, встановлені вироком суду держави винесення вироку.

Міським судом у Празі дії ОСОБА_2 щодо посягання на ОСОБА_9 25 грудня 2004 року кваліфіковані як замах на умисне вбивство з корисних майнових мотивів, що відповідає ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Тому апеляційний суд Закарпатської області, визнавши зазначений вирок, обгрунтовано кваліфікував дії засудженого саме за цими статтями КК України (2341-14) .

Визнаючи вирок Міського суду у Празі щодо ОСОБА_2 суд виходив із того, що досліджені ним матеріали є достатніми для виконання на території України судового рішення держави винесення вироку, а також із наявності співвідношення призначеного засудженому покарання з покаранням, передбаченим законодавством України за вчинення аналогічних злочинів.

Таке рішення суду узгоджується з положеннями вищезазначеної Конвенції і підстав для його зміни, в тому числі у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого, як про це ставиться питання в касаційних скаргах, не вбачається.

Враховуючи наведене та, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.