Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 29 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_1.

За вироком Авдіївського міського суду Донецької області від 1 лютого 2008 року

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_1. від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 3 роки з покладенням відповідних обов'язків, що передбачені у ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що на початку травня 2007 року, приблизно о 2 год. ночі, шляхом проникнення до кіоску ТОВ "Донбас", розташованого біля буд. № 1 по вул. К.Маркса у м. Авдіївка Донецької області, він таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2. на загальну суму 724 грн.

13 вересня 2007 року, приблизно о 2 год. ночі, також шляхом проникнення до кіоску ТОВ "Донбас", що знаходиться біля буд. № 5 по вул. К.Маркса у м. Авдіївка Донецької області, ОСОБА_1. знову вчинив таємну крадіжку майна потерпілого ОСОБА_2. на загальну суму 3149 грн. 25 коп.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1. і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання із застосуванням положень, передбачених ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1. та кваліфікація вчиненого ним злочину за ч.3 ст. 185 КК України у касаційному поданні прокурора не оспорюються.

Що стосується призначення засудженому покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання судом першої інстанції не відповідає положенням ст. 65 КК України.

Згідно ч.1 ст. 75 КК України, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, суду слід враховувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, які дають підстави вважати можливим виправлення особи без відбування покарання, і наводить їх у вироку.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що при вирішенні цього питання стосовно ОСОБА_1. судом не були достатньо враховані встановлені по справі дані, що характеризують особу засудженого і які можуть свідчити про його небажання стати на шлях виправлення. Зокрема, ОСОБА_1. раніше неодноразово судимий, в останнє 21 квітня 2003 року на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.

Крім того, із змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що обставин, які пом'якшують покарання, судом по даній справі встановлено не було, як не зазначено і переконливих мотивів для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується із доводами прокурора стосовно необхідності скасування постановленого щодо ОСОБА_1. вироку за м'якістю призначеного засудженому покарання і направлення справи на новий судовий розгляд. Під час цього розгляду, у разі доведеності вини ОСОБА_1. у вчиненні злочину, суду слід вирішити питання призначення йому покарання з дотриманням відповідних вимог КК України (2341-14) .

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Авдіївського міського суду Донецької області від 1 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же районний суд.