Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2006 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 судимості не має,

за ч. 1 ст. 153 КК України на чотири роки позбавлення волі, ч. 2 ст. 153 КК України на шість років позбавлення волі, ч. 2 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі, ч. 3 ст. 152 КК України на десять років позбавлення волі, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України на сім років позбавлення волі, ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, ч. 2 с. 187 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

За сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно 54047 грн. 50 коп. та 5770 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_4 - 2420 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та в дохід держави судові витрати в сумі 2659 грн. 33 коп.

ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні умисних злочинів при таких обставинах.

Приблизно о 1 годині 13 липня 2002 року ОСОБА_1, маючи намір учинити зґвалтування, біля будинку 12 по вул. Кулабухова в м. Макіївка Донецької області наздогнав ОСОБА_5 та, закривши їй лівою рукою рот, а правою, схопивши за шию, затягнув у кущі, де, застосовуючи насильство, зірвавши з неї одяг та нижню білизну, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. Оскільки ОСОБА_5 чинила активний опір, ОСОБА_1 із метою його подолання та умисного вбивства, поєднаного із зґвалтуванням, став бити її у різні частини тіла і здавлювати шию руками, внаслідок чого ОСОБА_5 від механічної асфіксії померла.

Після вчинення вказаних злочинів ОСОБА_1 21 вересня 2002 року приблизно о 22 годині 40 хвилин на вул. Фрунзе в м. Макіївка із метою зґвалтування напав на ОСОБА_6 і, закривши їй рукою рот, завдавши удари в область голови та інші частини тіла, здавив шию руками, від чого ОСОБА_6 втратила свідомість. Продовжуючи застосовувати насильство та використовуючи безпорадний стан потерпілої, ОСОБА_1 зґвалтував її, після чого задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

Приблизно о 3 годині 30 хвилин 21 липня 2003 року ОСОБА_1 із метою зґвалтування та розбою біля під'їзду будинку 5 у мікрорайоні "Первомайський" у м. Макіївка напав на ОСОБА_7, схопив її ззаду правою рукою за шию, а лівою закрив рот, затягнув на клумбу в дитячий садок № 20, де зірвав із неї одяг та білизну, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, а далі, застосовуючи насильство, продовжуючи утримувати ОСОБА_7, здавлюючи їй руками шию, зґвалтував та заволодів її майном вартістю 215 грн.

В подальшому, будучи особою, яка раніше вчинила зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, розбій, застосовуючи до потерпілих насильство, небезпечне для їх життя та здоров'я, вчинив ряд аналогічних злочинів.

Так, 9 серпня 2003 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_1 біля будинку 70 по вул. Красноармійській в м. Макіївка напав на неповнолітню ОСОБА_8 Схопивши її однією рукою за шию, а іншою закривши рот, повалив на землю, зґвалтував та задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, а також заволодів її майном вартістю 770 грн.

Приблизно о 22 годині 45 хвилин 21 жовтня 2003 року, побачивши на вул. Кулабухова в м. Макіївка ОСОБА_9, ОСОБА_1 із метою насильницького вступу у статеві зносини та заволодіння майном, напав на неї й, закривши їй однією рукою рот, щоб вона не змогла покликати на допомогу, другою ударив по шиї, після чого став душити, повалив на землю, наступив узутою ногою на голову, однак свій умисел на зґвалтування довести до кінця не зміг через активний опір потерпілої та появи неподалік сторонніх громадян. Побоюючись бути викритим, ОСОБА_1, заволодівши сумкою потерпілої, в якій знаходилось майно вартістю 257 грн., із місця події зник.

З цією ж метою ОСОБА_1 15 липня 2004 року приблизно о 23 годині 20 хвилин біля будинку 8 по вул. Середи в м. Макіївка наздогнав ОСОБА_10 і, застосовуючи фізичне насильство, повалив її на землю, зірвав із неї одяг та нижню білизну, зґвалтував, після чого заволодів портативним радіоприймачем " Маnbо" вартістю 30 грн.

4 квітня 2005 року приблизно о 2 годині ОСОБА_1, маючи намір задовольнити статеву пристрасть та заволодіти чужим майном, біля будинку 26 по вул. 20-го партз'їзду в м. Макіївка напав на ОСОБА_11, закрив їй рукою рот і з метою подолання опору завдав кілька ударів рукою по голові та став душити. Не змігши подолати активного опору потерпілої та побачивши, що неподалік проїжджав автомобіль, ОСОБА_1 був змушений припинити дії по зґвалтуванню ОСОБА_11 Забравши сумку потерпілої, в якій знаходилось її майно вартістю 1510 грн., ОСОБА_1 із місця події зник.

11 квітня 2005 року засуджений приблизно о 22 годині біля будинку 18 по вул. Тюленіна в м. Макіївка з метою зґвалтування та розбою напав на ОСОБА_12, схопив її рукою за шию, завдав удар рукою в обличчя і став душити, від чого вона втратила свідомість. Свій умисел на вступ у статеві зносини ОСОБА_1 до кінця не довів, так як потерпіла чинила активний опір, у зв'язку з яким він, побоюючись можливого затримання, втік із місця події. При цьому ОСОБА_1 заволодів виробами із золота та іншим майном ОСОБА_12 на суму 1598 грн.

З метою вчинення розбою ОСОБА_1 14 травня 2005 року приблизно о 1 годині біля адміністративної споруди АТП 11472, розташованої у районі Трестівської площі в м. Макіївка, напав на ОСОБА_13 і, застосовуючи насильство, небезпечне для її життя та здоров'я, став душити її руками за шию, повалив на землю, ударив кулаком по голові. Від здавлювання горла ОСОБА_13 втратила свідомість, а засуджений заволодів її виробами із золота, які зняв із неї, та сумочкою з майном, завдавши їй матеріальну шкоду на суму 2436 грн.

Маючи намір зґвалтувати та вчинити розбійний напад, ОСОБА_1 20 травня 2005 року приблизно о 23 годині 45 хвилин, побачивши ОСОБА_14 на вул. 1 Травня у м. Макіївка, напав на неї та, схопивши правою рукою за шию, а лівою, закриваючи рот, повалив на землю, роздягнув і вчинив насильницький статевий акт та заволодів її майном вартістю 222 грн. 20 коп.

З цією ж метою засуджений 25 червня 2005 року приблизно о 22 годині 30 хвилин біля будинку 27 по вул. Матросова у м. Макіївка напав на ОСОБА_4 і, застосовуючи аналогічне фізичне насильство, зґвалтував її та заволодів майном вартістю 2740 грн.

6 липня 2005 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 на вул. 20-го партз'їзду в м. Макіївка напав на ОСОБА_15 і, застосовуючи насильство, небезпечне для її життя та здоров'я, схопив її однією рукою за шию, іншою закрив рот, став душити, після чого заволодів її мобільним телефоном "Сіменс" вартістю 500 грн.

Маючи намір учинити зґвалтування, засуджений 4 липня 2005 року приблизно в 00 годин 30 хвилин знаходився біля будинку 6 мікрорайону "Первомайський" у м. Макіївка. Побачивши ОСОБА_16, схопив її правою рукою за шию, а лівою закрив рот та, застосовуючи насильство, вступив у статеві зносини.

Крім того, 21 січня 2005 року приблизно о 2 годині ОСОБА_1 із метою викрадення чужого майна цеглиною розбив віконне скло у квартирі 3 будинку 1 по вул. Кулабухова в м. Макіївка та, перегнувшись через вікно, проник у житло і з тумбочки таємно викрав телевізор "Раnаsоnіk ТХ 15 РМ 50 Т" вартістю 1200 грн., що належав ОСОБА_17

Органом досудового слідства ОСОБА_1 також пред'явлено обвинувачення у тому, що він у вечірній час 28 вересня 1998 року в лісопосадці сел. Фурманово в м. Макіївка згвалтував та умисно вбив ОСОБА_18 Такі його дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України. Ухвалою апеляційного суду від 13 вересня 2006 року справа по даному епізоду виділена в окреме провадження та направлена на додаткове розслідування.

За змістом касаційної скарги та доповнень до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу, посилаючись на відсутність доказів його винуватості, закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів. Стверджує, що висновки суду щодо його винуватості не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на необ'єктивно та однобічно досліджених доказах. Зазначає, що вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки суд належно не перевірив його показання про застосування до нього під час досудового слідства незаконних методів, внаслідок чого він змушений був обмовити себе, та безпідставно як на доказ його винуватості послався саме на ці його свідчення. Аналізуючи докази за епізодами обвинувачення, вказує, що потерпілі, які впізнали його як нападника, обмовили його. Суд не дав оцінку і не врахував докази, які його виправдовують. Крім того, посилається на порушення його права на захист, оскільки на досудовому слідстві його інтереси захищав адвокат, від якого він відмовився. Також він належно не був ознайомлений з матеріалами справи після оголошення йому про закінчення слідства, а суд не дав йому можливості ознайомитись з протоколом судового засідання та матеріалами справи після постановлення вироку.' o:p'

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Кузьменко О.Т., пояснення прокурора Ковтун Н.Я., яка вважала, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та заперечення потерпілої ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також не припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх, та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Указані вимоги закону при розгляді даної кримінальної справи судом не дотримані.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 суд послався на його показання під час досудового слідства, явки з повинною, в яких він визнав винність у вчинені інкримінованих діянь, дані протоколів відтворення обстановки й обставин події з участю засудженого.

Надаючи таке доказове значення показанням ОСОБА_1 під час досудового слідства, суд повинен був ретельно з'ясувати, чи є вони достовірними та допустимими, зважаючи на те, що в судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що явки з повинною та показання, в яких визнавав учинення ним злочинів, він дав унаслідок застосування фізичного та психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів у перші дні затримання.

Як убачається з вироку, суд, спростовуючи такі твердження ОСОБА_1, послався на те, що ці обставини за дорученням суду перевірялись прокурором, який установив, що до засудженого незаконні методи не застосовувались.

Однак у протоколі судового засідання відсутні дані щодо обговорення питання про дачу такого доручення прокурору. Немає в матеріалах справи й ухвали суду про дачу доручення та самих матеріалів перевірки.

Не досліджені в судовому засіданні, а, відповідно, і не оцінені з точки зору достатності дані перевірки, проведеної прокурором м. Макіївки Нестеренком А.І. заяв ОСОБА_1 під час досудового слідства про застосування до нього незаконних методів, за результатами якої 31 січня 2006 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо оперативних працівників ВКР Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 127, 364, 365 КК України.

Допитавши в судовому засіданні співробітників міліції Нестеренка І.І., Кащеєва О.М., Карпова О.М., слідчого прокуратури Юмратова В.А. щодо застосування незаконних методів слідства, суд у вироку оцінки їх показанням не дав.

Переглянувши в судовому засіданні відеоматеріали відтворень обстановки і обставин події та пославшись у вироці як на доказ винуватості ОСОБА_1 на дані протоколів цих слідчих дій, суд не дав оцінки твердженням засудженого про те, що під час проведення відтворень показання він давав за підказкою працівників міліції.

Заперечуючи участь у вчиненні інкримінованих злочинів, ОСОБА_1 у судовому засіданні заявляв, що в ряді випадків не міг бути присутнім на місці злочину, оскільки знаходився на роботі.

На виконання доручення до суду надійшли дані щодо перебування ОСОБА_1 на роботі у час учинення інкримінованих йому дій. З них видно, що засуджений у час, коли, як визнав суд, вчинені злочини відносно ОСОБА_7 21 липня 2003 року приблизно о 3 годині 30 хвилин працював на зміні в шахті "Совєтская" з 1 години 21 липня до 7 годин 22 липня 2003 року, відносно ОСОБА_3 9 серпня 2003 року приблизно о 23 годині 30 хвилин - з 19 годин 9 серпня до 1 години 10 серпня 2003 року, відносно ОСОБА_9 21 жовтня 2003 року приблизно о 22 годині - з 19 годин 21 жовтня до 1 години 22 жовтня 2003 року.

Разом із тим, суд, не прийнявши до уваги зазначені дані, не навів обґрунтувань визнання їх недостовірними і не з'ясував, чому вони суперечать наданим органом досудового слідства доказам обвинувачення.

Крім того, суд не дав оцінки й іншим доказам, які спростовують пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення.

Зокрема, по епізоду зґвалтування та розбійного нападу на ОСОБА_14 20 травня 2005 року за висновками проведеної по справі судово-медичної молекулярно-біологічної експертизи походження слідів сперми, виявленої на одязі потерпілої, від ОСОБА_1 виключається.

Суд як на доказ винуватості ОСОБА_1 по епізоду посягання на ОСОБА_7 21 липня 2003 року послався у вироку на показання свідка ОСОБА_19 Разом із тим, вказані свідком прикмети злочинця щодо кольору, довжини його волосся та форми зачіски не відповідають прикметам ОСОБА_1 Однак суд не мотивував, яке відношення до доказів винуватості ОСОБА_1 мають свідчення ОСОБА_19

З наведеного вбачається, що суд не проаналізував всі зібрані у справі докази, тобто всі фактичні дані, що містяться у показаннях засудженого, свідків, висновках експертиз та інших джерелах доказів, які стверджують або спростовують обвинувачення, а тому питань, зазначених у ст. 324 КПК України, належним чином не вирішив.

Крім того, по ряду епізодів викладені у вироку свідчення потерпілих та свідків не відповідають змісту їх показань у протоколі судового засідання.

Так, потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16 допитані в судовому засіданні вкрай поверхово, а викладені у вироку їх показання повністю повторюють зміст їх свідчень, зазначених у обвинувальному висновку, хоча судом їх показання під час досудового слідства не досліджувались.

Аналогічна невідповідність викладених у вироку показань свідків протоколу судового засідання стосується і свідчень ОСОБА_21(епізод крадіжки майна ОСОБА_17 21 січня 2005 року) та ОСОБА_20 ( епізод зґвалтування та розбійного нападу на ОСОБА_4 25 червня 2005 року).

По епізоду, пов'язаному з посяганням на ОСОБА_5 13 липня 2002 року, суд допустив у вироку суперечності. Викладаючи обставини вчинення злочину, суд указав, що ОСОБА_1, маючи намір учинити зґвалтування, наздогнав ОСОБА_5 та, застосовуючи насильство, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. Оскільки ОСОБА_5 чинила активний опір, ОСОБА_1 із метою його подолання вчинив її умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням.

Разом із тим, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 по цьому епізоду за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, суд указав у вироку, що вбивство ОСОБА_5 поєднано з насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

Наведене свідчить, що при розгляді справи судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим вирок не може бути визнано законним та обґрунтованим. Він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно з урахуванням доводів касаційної скарги ретельно дослідити зібрані та додатково надані докази, в тому числі пов'язані з алібі ОСОБА_22 по вказаним епізодам, а також по епізоду насильницького задоволення статевої пристрасті та умисного вбивства ОСОБА_5, дати оцінку їх допустимості з точки зору дотримання вимог кримінально-процесуального закону при збиранні доказів, та права обвинуваченого на захист, пов'язаного з участю під час досудового слідства захисника, від якого ОСОБА_1 відмовлявся, усунути інші зазначені недоліки та постановити по справі законне рішення.

За відсутності остаточної оцінки судом першої інстанції кожного доказу з точки зору його допустимості, належності, достовірності та достатності для правильного встановлення всіх обставин справи, колегія суддів на даній стадії не вбачає підстав для закриття справи за недоведеністю участі засудженого у вчиненні злочинів, як він про це просить у касаційній скарзі.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги засудженого щодо порушення його прав при ознайомленні з матеріалами справи після закінчення слідства та оголошення вироку. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при виконанні вимог ст. 218 КПК України відмовився знайомитись з матеріалами справи. Оскільки при наданні йому матеріалів справи та протоколу судового засідання ОСОБА_1 висував вимоги, не передбачені законом, не виконував розпорядження суду щодо порядку ознайомлення, суд обґрунтовано припинив знайомити його з матеріалами справи.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2006 року щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без зміни - утримання під вартою в СІЗО №5 м. Донецька.