Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього та захисника ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_3. на судові рішення щодо останнього.

Вироком Залізничного районного суду м.Львова від 15 листопада 2006 року ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3. звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки і покладено обов'язки, передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

засуджено за ч.1 с.317 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1. призначено 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3. та ОСОБА_1. 329,54 грн. судових витрат.

ОСОБА_3. та ОСОБА_1. засуджені за вчинення таких злочинів.

4 жовтня 2005 року близько 21-ї години у квартиріАДРЕСА_1 у м. Львові ОСОБА_3 з таблеток "Колдакт" незаконно без мети збуту виготовив кустарно виготовлений препарат з нофедрину, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, вжив внутрішньовенно, а ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 зазначене приміщення для незаконного виготовлення та вживання наркотичних засобів.

Крім того, 4 жовтня 2005 року близько 21-ї години 30 хв. ОСОБА_1 за тією ж адресою виготовляв наркотичні засоби для власного вживання без мети збуту.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2007 року вирок змінено і ухвалено вважати ОСОБА_1. засудженим за ч.1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі та за ст. 15, ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1. обрано покарання у виді 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки і покладено обов'язки, передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Крім того, солідарний порядок стягнення судових витрат з ОСОБА_3. та ОСОБА_1. змінено на дольовий, а також внесено уточнення в особисті дані засуджених. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_3. порушується питання про скасування судових рішень щодо засуджених та закриття провадженням справи.

ОСОБА_1. посилається на необґрунтованість його засудження, порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, вказує на незаконність проведення огляду у його житлі, незаконні методи ведення досудового слідства, порушення його права на захист судом першої інстанції.

Адвокат ОСОБА_2. вважає, що участь ОСОБА_3. у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено, посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону під час проведення досудового слідства, отримання доказів незаконним шляхом, порушення права ОСОБА_3 на захист.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Сорокіної О.А., яка вважала, що судові рішення по справі підлягають зміні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга захисника ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_3. задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України ґрунтується на сукупності зібраних по справі та досліджених судом доказів. Його винність підтверджується власними показаннями ОСОБА_3 про обставини, за яких він з дозволу ОСОБА_1 у квартирі останнього виготовив та вжив наркотичний засіб, аналогічними показаннями засудженого ОСОБА_1, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які проводили огляд квартири, свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які були присутні у якості понятих під час вказаної оперативної дії, протоколом вилучення інгредієнтів та пристосувань для виготовлення наркотичних засобів, протоколом огляду речових доказів, висновком фізико-хімічної експертизи про те, що залишки речовини у склянці та на ватних тампонах містять залишкові кількості кустарно виготовленого препарату з нофедрину (фенілпропаноламіну), який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Оскільки Таблицею невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що перебувають у незаконному обігу, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 1.08.2000 року (z0512-00) , для названого наркотичного засобу не передбачено невеликого розміру, то для наявності складу злочину, за який засуджено ОСОБА_3, кількість незаконно виготовленої речовини не має значення.

Обґрунтованість винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 317 КК України підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що на прохання останнього ОСОБА_1 дозволив йому виготовити та вжити у його помешканні наркотичний засіб. Такі їх пояснення є логічними і послідовними, вони узгоджуються з іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Що стосується доводів про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ст. 15 ч.2 ст. 309 КК України, то вони є слушними.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку також мають наводитись докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного.

Всупереч вищезазначеним вимогам закону в мотивувальній частині вироку щодо ОСОБА_1 відсутні докази на підтвердження конкретних дій засудженого, які б свідчили про виготовлення ним наркотичного засобу, не зазначено, який саме наркотичний засіб він виготовляв.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені порушення вимог закону, а лише перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч.15 ч.2 ст. 309 КК України, не навівши доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив замах на виготовлення наркотичного засобу.

Таким чином, виходячи з обвинувачення, яке суд визнав доведеним і виклав у вироку (з урахуванням змін, внесених ухвалою суду апеляційної інстанції), не вбачається підстав для кваліфікації дій засудженого за ч.15 ч.2 ст. 309 КК України.

На підставі ст.- 400-1 КПК України, за наявності обставин, що виключають провадження у кримінальній справі, за відсутністю складу злочину, вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч.15 ч.2 ст. 309 КК України підлягає скасуванню із закриттям справи.

У зв'язку з вищенаведеним виключенню з вироку підлягає також рішення про призначення засудженому покарання за сукупністю злочинів відповідно до вимог ст. 70 КК України.

Таким чином, у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КК України, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні.

У той же час, посилання ОСОБА_1 на порушення його права на захист судом першої інстанції є необґрунтованим. Так, із власноручної заяви засудженого видно, що він відмовився від участі адвоката в справі і бажав захищати свої інтереси самостійно (а.с.192). Крім того, як убачається з протоколу судового засідання, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допуск до участі у справі ОСОБА_9 у якості захисника, оскільки підстави для задоволення такого клопотання були відсутні.

Щодо доводів касаційних скарг про застосування незаконних методів ведення слідства, то вони не підтверджуються матеріалами кримінальної справи, оскільки будь-яких заяв та скарг у період досудового слідства з цього приводу від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не надходило. З показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у судовому засіданні видно, що тиску з боку працівників міліції на засуджених не чинилося. Проведення огляду житла за згодою його володільця не суперечить вимогам ст. 190 КПК України .

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_2. про незаконність проведення слідчих дій з його підзахисним ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки спростовуються актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи №897 від 9 листопада 2005 року (а.с.131-132), згідно якого ОСОБА_3 психічним захворюванням не страждає, виявляє розлади поведінки та психіки внаслідок вживання стимуляторів, стан відміни, однак такі розлади не досягли рівня психічного захворювання чи недоумства, а тому не позбавляють його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_3. відмовити. Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 15 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: в частині його засудження за ч.15 ч.2 ст. 309 КК України скасувати, а справу на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України провадженням закрити за відсутністю в діянні складу злочину. Виключити з вироку рішення про застосування ст. 70 КК України. Вважати ОСОБА_1. засудженим за ч.1 с.317 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки із покладенням обов'язків, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст. 76 КК України. Ці ж судові рішення щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

У решті зазначені судові рішення залишити без зміни.