Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф. Швеця В.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 24 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про перерахунок пенсії, -

ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська у якому просив: визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська у призначенні йому, пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1; зобов'язати відповідача зарахувати йому в пільговий стаж роботи за Списком №1 період роботи на ВП "Хмельницька АЕС", в якості слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування з 21.08.1992 року по 14.03.1994 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 з моменту настання права на призначення пенсії, тобто з 05.06.2012 року.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 24 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року позов задоволено. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська у призначенні позивачу, пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1; ; зобов'язано відповідача зарахувати позивачу в пільговий стаж роботи за Списком № 1 період роботи на ВП "Хмельницька АЕС", в якості слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування з 21.08.1992 року по 14.03.1994 року; зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 з моменту настання права на призначення пенсії, тобто з 05.06.2012 року.

Вважаючи, що зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на дану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач, 22.08.2012 року звернувся із заявою до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Листом від 21.11.2012 року відповідач відмовив у задоволені вказаної заяви позивача, де зазначено, що не передбачається можливим зарахувати до пільгового Стажу роботи позивача на ВП Хмельницька АЕС в якості слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування з 21.08.1992 року по 14.03.1994 року так як первинна атестація робочих місць по ВП Хмельницька АЕС за професією слюсар з ремонту реакторно-турбінного устаткування проведена 20.07.1999 року згідно наказу № 622-к (чинна на 5 років до відповідного наказу та після нього).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, позивач був зайнятий повний робочий день на роботі, що відноситься до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Факт роботи позивача на посаді, що віднесена до Списку № 1, підтверджується записами в трудовій книжці, уточнюючими довідками, відповідними наказами, тощо. Відповідачем безпідставно відмовлено у включенні в пільговий стаж за Списком № 1 спірного періоду роботи позивача, оскільки під час розгляду справи установлено, що умови праці позивача не змінювались, а непроведення підприємством атестації робочих місць, не може позбавити працівника його законного права на пенсію на пільгових умовах.

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується вважає їх передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (v0041205-92) (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Вказаних обставин суди попередніх інстанції не досліджували, що в своїй сукупності є похідним від виникнення права у позивача на зарахування стажу для оформлення пільгової пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13) та від 25 листопада 2014 року (справа № 21-519а14), від 17 листопада 2015 року (судова справа № 2-а/679/187/2014).

Серед іншого слід зазначити, що відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах).

Надаючи правовий аналіз вказаних положень наказу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про залежність дати проведення атестації робочого місця позивача від строку зарахування відповідного трудового стажу виконання ним робіт, що містяться у списку №1, що не було зроблено судами попередніх інстанцій. Адже саме дані правовідносини є спірним у цій справі.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією (254к/96-ВР) межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 24 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про перерахунок пенсії скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.