Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р. І.,

суддів: Крещенка А. М., Шибко Л. В.,

при секретарі

судового засідання Бражнику М. В.,

за участю прокурора Пономарьової М. С.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника Шевчука В. В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030000000057,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 27 лютого 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 (згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 прізвище після реєстрації шлюбу 01 жовтня 2016 року - ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК,

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 05 жовтня 2016 року ОСОБА_4 (ОСОБА_2) визнано винним і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 189 КК - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 289 КК - на строк 5 років, за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_4 (ОСОБА_2) залишено без розгляду.

За вироком місцевого суду ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні протягом серпня 2014 року ряду злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 (засуджених вироком Луцького міськрайонного суду від 30 липня 2015 року), ОСОБА_8 (засудженого вироком Луцького міськрайонного суду від 16 вересня 2015 року) та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження (далі - Особа) за обставин, детально викладених у вироку.

Так, 06 серпня 2014 року приблизно о 01.00 год. ОСОБА_4 ОСОБА_2. за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Особою на автомобілі марки Renault Kango (державний номерний знак НОМЕР_1) та невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі, приїхали до розважального комплексу 101 км (вул. Київська, 97/а у с. Піддубцях Луцького району Волинської області), де засуджений

ОСОБА_8 під вигаданим приводом вивів ОСОБА_5 із вказаного комплексу та змусив його сісти в автомобіль марки Renault Kango.

Цього ж дня близько 01.30 год. неподалік указаного селища на автошляху сполученням Устилуг-Київ ОСОБА_4 разом із вищевказаними особами, погрожуючи застосувати насильство та застосовуючи психічне насильство, висунули ОСОБА_5 вимогу передати платіжну картку з грошима на рахунку в сумі 200 000 грн. Отримавши від ОСОБА_5 відмову (через перебування картки в одному із банкоматів м. Луцька), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 застосували фізичне насильство, а саме завдали близько трьох ударів по тулубу ОСОБА_5, чим спричинили останньому фізичний біль.

Після цього, ОСОБА_4 за попередньою змовою

з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Особою повторно з корисливих мотивів висловили вимогу до ОСОБА_5 передати їм належний йому автомобіль марки OPEL Vectra (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), який знаходився на автостоянці вищевказаного розважального закладу. Повернувшись до приміщення розважального комплексу, ОСОБА_5 перевіз належний йому вищевказаний автомобіль OPEL Vectra на протилежне узбіччя та передав ОСОБА_6 документи на автомобіль (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу OPEL Vectra 2.0, довіреність від імені ОСОБА_9, довіреність від імені ОСОБА_10 та договір страхування), що були необхідні для подальшої реалізації вказаного транспортного засобу. Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Особою за вищевказаних обставин незаконно заволоділи належним ОСОБА_5 автомобілем, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на суму 44 970 грн.

Окрім того, 06 серпня 2014 року приблизно о 10.00 год.

ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та Особою біля приміщення магазину Наш Край на вул. Шевченка, 50 в м. Луцьку повторно в присутності ОСОБА_5 з вищевказаного автомобіля марки OPEL Vectra відкрито викрали музичні колонки та магнітолу PIONEER, чим спричинили ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 1900 грн.

Крім того, усвідомлюючи, що для отримання грошей із платіжної картки ОСОБА_5, необхідно особисте звернення останнього до відділення ПАТ КБ Надра та з метою унеможливити його звернення до правоохоронних органів, ОСОБА_4, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Особа вирішили незаконно позбавити волі потерпілого ОСОБА_5, залучивши до цього ОСОБА_11 (засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2015 року за ч. 2 ст. 146 КК), який повинен був цілодобово перебувати біля ОСОБА_5 й обмежувати спілкування останнього по мобільному телефону та в разі необхідності повідомити про необхідність застосувати насильство.

Так, ОСОБА_6 з відома засудженого ОСОБА_7 та Особи, позбавивши ОСОБА_5 можливості вільно пересуватися, незаконно утримував його в автомобілі марки OPEL Vectra (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) приблизно до 08.00 год. 06 серпня 2014 року. Після чого, Особа, продемонструвавши ОСОБА_5 посвідчення співробітника Служби безпеки України, яке той сприйняв як дійсне, висловив погрози щодо застосування насильства в разі звернення до правоохоронних органів, подолавши таким чином волю останнього до опору, продовжувала незаконно утримувати ОСОБА_5 у вказаному автомобілі на території автомийки на вул. Набережній у м. Луцьку.

Того ж дня, близько 09.10 год. Особа привіз потерпілого ОСОБА_5 у відділення ПАТ КБ Надра (Київський майдан, 1

у м. Луцьк) для отримання банківської картки, де з'ясувавши, що для відновлення банківської картки необхідно не менше трьох робочих днів, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Особа вирішили незаконно позбавити волі ОСОБА_5 та організувати перебування під постійним наглядом.

Таким чином, з 06 по 09 серпня 2014 року ОСОБА_5 був незаконно позбавлений волі та знаходився:

- 06 серпня 2014 року в період приблизно з 15.00 по 19.00 год. в приміщенні мотелю Гуцул (вул. Карпенка-Карого, 3 в м. Луцьку) під наглядом ОСОБА_7;

- у період з 19.00 год. 06 серпня 2014 року по 09.00 год. 07 серпня 2014 року в квартирі № 44 будинку № 51 на вул. Винниченка в м. Луцьку та в період із 12.00 год. 07 серпня 2014 року по 12.00 год. 09 серпня 2014 року в квартирі в квартирі № 79 будинку № 11б на вул. Кравчука в м. Луцьку та з 15.00 год. 11 серпня 2014 року по 09.00 год. 12 серпня 2014 року в готелі Транзит+ (вул. Луцька, 8 у с. Гіркій Полонці Луцького району Волинської області) під наглядом ОСОБА_11

12 серпня 2014 року Особа у відділенні ПАТ КБ Надра № 0202 (просп. Соборності, 42а/37 у м. Луцьку) дізналась про відсутність коштів на рахунку ОСОБА_5 та з відома усіх учасників вчинення злочину, відпустили потерпілого ОСОБА_5

У результаті розгляду кримінального провадження, апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок районного суду від 05 жовтня 2016 року в частині призначеного покарання та ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 189 КК - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна; за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. У решті вирок залишив без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду і залишити вирок місцевого суду без зміни. На думку засудженого, апеляційний суд не врахував повною мірою всіх обставин кримінального провадження, наявних у ньому пом'якшуючих обставин, даних про його особу й безпідставно ухвалив свій вирок, яким призначив покарання з його реальним відбуванням, що є явно несправедливим через суворість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які кожен окремо просили задовольнити касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав, що вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

При перевірці законності й обґрунтованості судового рішення суду апеляційної інстанцій касаційний суд керується приписами ч. 2 ст. 433 КПК.

Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_4

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК, відповідно до вимог ст. 433 КПК колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржується.

Доводи засудженого ОСОБА_4, наведені ним у касаційній скарзі, про можливість призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що в результаті розгляду кримінального провадження апеляційний суд правильно визнав призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого, і навів у вироку належно обґрунтовані мотиви прийнятого рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд при призначенні засудженому покарання з його реальним відбуванням указав, що суд першої інстанції достатньою мірою не врахував характеру та ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів, а також того, що останній під час досудового розслідування тривалий період часу перебував у розшуку, що свідчить про його ухилення від правосуддя та кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання про розмір призначеного покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, що пом'якшують покарання, - повне визнання вини, щире каяття, відшкодування завданих збитків, а також дані про особу ОСОБА_4, який до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав, у вчиненому розкаявся, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей. Урахував апеляційний суд і думку потерпілого, який просив не позбавляти волі ОСОБА_4

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, особи засудженого розмір визначеного апеляційним судом ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 цього Кодексу є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів відповідно до вимог ст. 65 КК.

На думку колегії суддів, підстави вважати, що призначене

ОСОБА_4 покарання є несправедливим через його суворість, відсутні.

Вирок апеляційного суду відповідає загальним вимогам до вироків.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, колегія суддів не встановила.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 27 лютого 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.

Ухвала касаційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.